Українці успішно протистоять масштабній агресії. Кровожерлива російська держава прагне залучити білоруську армію до наступу з Півночі. Кордон між Україною та Білоруссю Збройні Сили України (ЗСУ) укріпляють колючим дротом, оборонними ровами та валами, мінують дороги та ділянки, а також застосовують додаткові системи захисту, які допоможуть протидіяти ймовірному наступу. Волинське село Ветли розташоване на прикордонній межі, тому для мешканців населеного пункту загроза є актуальною як ніколи, пише lutsk-future.com.ua.
Життя мешканців села під час війни
Ветли розташовані у прикордонні з Білоруссю. До сусідньої держави, окупованої росією, усього 10 кілометрів. Перепоною до межі є ліса та болота. У 2016 році люди обурювалися, щодо проведення демаркації українсько-білоруського кордону, адже їм це заважало займатися господарськими справами. Мешканці селища були незадоволені тим, що частина землі, яку вони вважали своєю, офіційно підпорядковуватиметься Білорусі. На цій ділянці селяни робили сінокоси та займалися ріллею. Згодом білоруська сторона отримала разом з Жиричівським меліоративним каналом і частиною озера Біле.
Загороджувати інженерними спорудами ділянку на кордоні українські війська почали облаштовувати з початку масштабного вторгнення рашистів. Військовослужбовці боронять спокій і територіальну цілісність вздовж всієї його лінії. Війна вплинула на звичний ритм життя селян. На вулицях населеного пункту відносно спокійно.
У північних прикордонних районах Волині білоруське телебачення дивилися завжди, тому селяни інколи не засуджують сусідів. Розпад Радянського Союзу спровокував певною мірою відтік населення на заробітки. Значна кількість людей не повернулася, створили сім’ї у Білорусі, таким чином у місцевих чимало родичів, так би мовити, по той бік барикад.
Молоді у населеному пункті досить багато. За інформацією місцевої старости, у селі навчається близько 400 дітей. Інфраструктура на території селища досить розвинена.
Навесні 2022 року, коли російські війська намагалися захопити більше українських територій, до села приїхали сотні вимушених переселенців. На постійне місце проживання залишилося 60 осіб. Їх розселили в хати-пустки й з родичами.
Наступу з Білорусі ветляни не бояться. Люди не мають намірів залишати селище, оскільки живуть на своїй землі та боротимуться за неї проти будь-яких загарбників.
Захист України та гіркий присмак комунізму
Мешканці селища беруть участь у захисті України від російських загарбників. Деякі з чоловіків були мобілізовані до війська та виконують свої обов’язки у ЗСУ.
Ветляни залишати своє село не збираються. Кажуть, в селі нема нікого, хто б з початку війни шукав прихистку в Білорусі.
На Волині зародилося УПА, але село Ветли певною мірою йшло всупереч із цими уявленнями. За радянських часів слава бандерівського краю затьмарила комуністична ідеологія. Прихильність до чужої влади у селян спостерігалася й зі здобуттям Україною незалежності. Під час виборів перемогу доволі часто здобували комуністи. Адам Мартинюк, який був віцеспікером парламенту, це прямий доказ цьому, адже він родом із цієї місцевості.
У центрі села й досі розташований пам’ятник радянському солдату. Очевидно, що процес декомунізації ще не зачепив волинську глибинку, але відмова від усього російського розпочалася навіть й тут. Мешканці не прагнуть більше згадувати російську культуру, а також обговорювати кремлівські ідеї, які вважають ворожими для майбутнього селища.
Прокляття генералу
Російський генерал Михайло Зусько народився саме у Ветлах. Його портрет висів навіть на стінах місцевої школи. Його ім’я дізналася уся Україна, коли російські війська вдалися до повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року.
Селяни не приховують, що негативне ставлення до військового ворожої держави у них було давно. У 2020 році він проігнорував похорони своєї матері. Напередодні смерті вона відмовилася від сина, який зрадив Україну, оскільки він й надалі воював проти свого брата, полковника ЗСУ.
Зусько командував російською 58-ю армією, яка вдерлася на Херсонщину та Миколаївщину. Згодом його почали називати бездарним стратегом, оскільки з’єднання зазнало значних втрат. Під його командуванням батальйон тактичної групи 7-ї гвардійської дивізії окупантів був повністю знищений. Зрадник намагався захопити Вознесеньськ та вийти до Придністров’я, але у боях із ЗСУ втратив тактичну групу 20-ї мотострілецької дивізії. Російські загарбники поступово були розбиті українськими захисниками.
Генерал-лейтенант рф бере участь у війні з росією ще з 2014 року. Виїхав із Ветлів ще за радянських часів, у 1989 році. У 2012 році він востаннє приїздив в село.
Селяни проклинають зрадника. Вони не можуть повірити, що у їхньому населеному пункті зростав нелюд, який віддає наказ нищити українців. Вони вірять, що Бог заступиться за український народ та допоможе покарати зрадника.
Боротьба за церкву
Мешканці села з початком масштабного російського вторгнення активніше почали захищати українську позицію, але залишилися у прикордонному населеному пункті прихильники “русского міра”. Це стосується й віри.
У червні 2022 року сотні людей прийшли до церкви Української Православної Церкви (УПЦ). Вони висловили прохання до вірян щодо відмови від російських богослужінь та переходу до Православної Церкви України (ПЦУ).
Ветляни у демократичний спосіб намагалися розв’язувати це питання. Вони висловили бажання проголосувати, але прихильники УПЦ зачинилися у храмі разом із настоятелем протоієреєм В’ячеславом Скупейком. Симпатики російської церкви поводили себе галасливо та неадекватно. Місцеві мешканці вважають, що поліціянти, яка приїхали на місце події, також підтримували саме прихильники росії.
Люди на зібранні зазначили, що не намагалися захопити споруду. Вони нагадали, що російська церква є провідником ідеології ненависті до українців. Ветляни сподіваються, що віряни все ж передумають та вирішать долучитися до української церкви.
