П’ятниця, 29 Жовтня, 2021

Історія видатної забутої пам’ятки – Великої Луцької синагоги

У Луцьку до наших днів збереглася стародавня синагога, які вже майже чотириста років. Незважаючи на це, служб там давно не проводять і складається враження, що лучани вже давно забули та занедбали таку видатну будівлю. Синагога розташована на вулиці Данила Галицького в Луцьку і постійно привертає увагу своїм незвичайним виглядом. Вона відрізняється від іншої архітектури міста: товсті стіни, високі закруглені вікна, масивні розміри. Нагадує оборонну будівлю, але насправді синагога є справжнім символом неповторної, оригінальної, маловідомої, але надзвичайно цікавої єврейської історії Луцька. Історія синагоги є непростою, але надзвичайно цікавою. Із чого все почалося, яку роль відігравала синагога в минулому, які події спричинили занепад будівлі? Пропонуємо відкрити для себе невідомі сторінки відомої для кожного лучанина синагоги разом з сайтом lutsk-future.com.ua.

Будівництво синагоги та як йому перешкоджали

Будівництво синагоги розпочали на початку сімнадцятого століття. Проте за твердженнями дослідника архітектури споруди Ростислава Метельницького сама будівля не була зведена з нуля на той час. Синагога була зведена на рештках попередньої споруди, проте якої саме, на жаль, невідомо. Можливо, раніше там теж була синагога, або арсенал. Відомо лише те, що будівля була мурованою та одна стіна має деякі релікти попередньої споруди. 

У шістнадцятому столітті в Луцьку вже було декілька невеликих синагог. У 1600 році король Сигізмунд ІІІ надав право на самоуправління єврейській громаді в Луцьку. Саме тому дослідники висувають версію, що вже в другій половині шістнадцятого століття в Луцьку була мурована синагога, яка згоріла під час татарського набігу, а на її місці через деякий час побудували нову. Не одне покоління луцьких євреїв побачили будівництво синагоги. 

Уже на початку сімнадцятого століття в Луцьку розпочалося стрімке будівництво. Одночасно в місті зводили декілька масштабних об’єктів. А за декілька десятиліть збудували великий єзуїтський костел, колегіум, церкву та монастирське приміщення Луцького братства, а також костел Марії Магдалини, монастир, Покровську церкву та Велику синагогу. Безліч будівель мають схожі елементи декору, що свідчить про те, що їх могли будувати однакові майстри.

Коли у травні 1626 року король Сигізмунд ІІІ дозволив луцьким євреям побудувати кам’яну синагогу та школу, Домініканський монастир (сусідня споруда) подав скаргу на будівництво будівлі. Причиною цього було те, що синагога була розташована занадто близько до костелу. Ба більше, вона могла перевищити висотою монастир, чого б католики не пробачили. Судовий процес тривав аж два роки. Проте у 1628 році єврейській громаді все ж таки вдалося перемогти. За рішенням суду висота синагоги аж ніяк не перешкоджала монастирю. Після того, як король побачив цю справу, він вдруге видав привілей на будівництво синагоги. До будівлі мали добудувати велику оборонну вежу, поставити на ній гармату, щоб за потреби стати на захист місту. Це і була умова привілею: збудувати синагогу так, аби вона мала можливість протидіяти татарській навалі. 

Нова збудована синагога складалася з декількох частин. Основне приміщення було кубічним молитовним залом в стилі італійсько-польського ренесансу, яка складалась із двох прибудов: для жінок та для школи. В одному з кутів молитовного залу розташувалась оборонна вежа з бійницями. У перші роки діяльності нової синагоги при ній була відкрита єшива або єшивот. Це вищий релігійний навчальний заклад, де також готували на рабинів.

Історія Луцької синагоги маловідома через просту причину: цим питанням мало хто займався. На початку другої половини дев’ятнадцятого століття багато дослідників, яких зацікавила синагога, описували та з’ясовували лише будівництво божниці, а не інші події, пов’язані з цим.

Загадки синагоги: невідоме підземелля

Єврейська божниця ще не досліджена достатньо, відповідно є низка питань, на які немає відповіді. Що було до синагоги, яку роль вона відігравала в тогочасному житті лучан, чому зазнала занепаду зараз? Проте однією з найбільших таємниць синагоги є підземелля, які ще також не досліджені до сих пір. Частина підземелля має доволі незвичне розташування, як у інших оборонних спорудах. Це можна пояснити тим, що синагога побудована на попередній споруді. Через відсутність більш детальних досліджень, тому немає інформації та навіть припущень щодо споруди, яка була на місці синагоги перед її побудовою. 

Першу інформацію про існування підземелля під синагогою надав Збіґнєв Ревський ще у 1930-х роках: 

«Ті широкі підземні коридори, які оточують фундаменти головного корпусу з двох сторін … спочатку були освітлені віконцями в люнетах, котрі видно з підземної сторони, але закриті ззовні з південно-східної сторони цоколем, а від сторони площі — нашаруванням ґрунту. …Коридори ті спочатку були сполучені з системою укріплень міста», – писав він. 

Наразі до підземелля немає жодного доступу, а детальніше цим питанням ніхто не займався. Їх вигляд, розміри, конструкція, наявність ходів чи решток інших споруд. Усе це невідоме для сучасників. Крім цього, немає жодної інформації та відомостей про архітектора чи про спонсора, який фінансував будівництво синагоги. Деякі історики минулого вважали, що будівництво фінансували кілька багатих луцьких єврейських родин. До будівництва могли бути причетні люблінські євреї. А будівельні бригади могли бути зі Львова чи Любліна.

Синагога в стилі ренесансу 

Луцька синагога мала надзвичайно цікавий, унікальний та декорований інтер’єр, який не зустрінеш у будь-якій іншій будівлі міста. Ще від початку будівництва аж до першої світової війни головний молитовний зал єврейської святині був виконаний в усіх традиціях ренесансу. Це стосувалося особливо Арон Га-кодешу (еквівалент християнського вівтаря), в якому зберігалися сувої Тори. Проте згодом його змінили та внесли низку коректив.

У залі було більше двохсот п’ятдесяти сидячих місць. Кожна лавка мала гарну дерев’яну різьбу. Посередині залу була розташована біма (християнський амвон), яка надійно підпирала хрестові склепіння. Стіни було вкрито малюнками тварин та унікальним рослинним орнаментом із різноманітними написами та меморіальними дошками. Інтер’єр дійсно захоплює дух, незважаючи на те, що ззовні синагога не здатна особливо вразити відвідувачів.

Синагога і радянська влада: початок занепаду видатної святині

Коли у 1941 році німецькі нацисти захопили місто Луцьк, на його території утворили єврейські гетто. Одне з них розташувалося біля великої синагоги. Там перебувало більше сімнадцяти тисяч осіб. Упродовж серпня до вересня їх розстрілювали біля села Полонка, що неподалік Луцька. Тоді загинули ще більше восьми тисяч євреїв, які проживали в прилеглих селах. 

Німці знищували все: помешкання та маєтності євреїв було розгромлено, коштовності та гроші пограбовано, а все решта – спалено до тла. У цьому ж році німці заклали потужну вибухівку в синагогу. Вибух зруйнував двоповерхові приміщення, частково дах молитовного залу та аттик. Сам зал був практично знищений. Вежа зазнана легких руйнувань: втратила лише верхнє покриття.

Війна закінчилась, пам’ятка частково збереглася, але по завершенню бойових дій ніхто не займався відновленням єврейської божниці. Особливо в сорокові та п’ятдесяті роки: будівля стояла та поступово руйнувалася під впливом погоди та інших несприятливих умов. Із часом завалилися стіни, а весь внутрішній простір заріс бур’яном та був засмічений відходами. 

Уже й ніхто не згадував про видатну єврейську божницю. Проте на початку сімдесятих років трапилася ситуація, яку описав Ростислав Метельницький у своїй праці «Деякі сторінки єврейської забудови Луцька». Через стрімке занедбання будівлі синагогу викреслили зі списку пам’яток. Відповідно вона перестала підлягати охороні. Тоді було вирішено використати будівлю як наочний макет із цивільної оборони: у неї знову заклали вибухівку та хотіли підірвати так само, як і на початку війни. Коли до підриву синагоги залишалось декілька днів, дізнавшись про це, втрутився тогочасний головний архітектор Волинської області Лев Санжаров. Він відразу повідомив про ситуацію в Держбуд і вже на наступний день Луцьк отримав урядову телеграму, яка заборонила підривати єврейську божницю.

Стрімкий занепад

Відразу після цього було розроблено проєкт пристосування споруди під спортивний зал із забудовою. Але, незважаючи на це, стан синагоги залишається плачевним і до сьогоднішніх днів. Пам’ятка потребує реставрації та ремонту. Стіни вже втратили штукатурку та безліч старовинних елементів, які мали свою історію. Особливої уваги потребує дах, який уже повністю протікає під дощами та снігами. 

Що чекає на Велику синагогу Луцька – наразі невідомо. Єдине, за чим спостерігають сучасники, це те, як руйнується видатна пам’ятка архітектури національного значення. 

Цікаві факти про Луцьку синагогу 

Луцька синагога, як уже відомо, є місцем,  де збережено велику кількість загадок та питань, відповідей на які вже напевно не буде знайдено. Проте відомо декілька цікавих фактів про видатну єврейську божницю:

Уперше Велика синагога Луцька зіграла оборонну роль у 1648 році. Тоді на місто напали козаки. Тоді єврейська громада найняла військовий загін, який захищав єврейський квартал із синагогою. Проте Луцьк не витримав нападу: було пограбовано низку будинків, костелів та вбито безліч людей. Проте синагога витримала напад і далі продовжувала відігравати важливу оборонну роль у місті.

Закордонні дослідники та музейники дотепер підтримують пам’ять про Велику луцьку синагогу. Зокрема у музеї єврейської діаспори Бет-Атфуцот в Тель-Авівському університеті зберігається макет синагоги, якою вона була до другої половини XIX століття. На макеті відображено елементи, які після цього часу з певних причин були втрачені. У Центрі єврейського мистецтва Єврейського університету в Єрусалимі є електронна 3D-модель екстер’єру та інтер’єру Великої луцької синагоги.

На стіні колишньої синагоги 30 травня 1995 року було встановлено пам’ятний знак євреям Луцька, які загинули. На ньому також коротко описано історію будівництва споруди.

Ви можете почути декілька назв цієї архітектурної пам’ятки Луцька: Головна синагога, Старожитна синагога, Мурована синагога, Малий замок та Божниця.

Синагога в наші дні

Зараз Велика синагога використовується спортивним клубом «Динамо». Спортивний зал знаходиться в молитовному залі. У 2021 приміщення передали у постійне безкоштовне користування релігійній організації «Іудейська релігійна громада Хабад-Любавич».

Синагога знаходиться в кінці вулиця Данила Галицького в історико-культурному заповіднику «Старий Луцьк».

Latest Posts