Луцьк вважають одним з найцікавіших міст з неймовірною історією та архітектурою. Адже сама тут розташований величний замок Любарта, старі собори, церкви й монастирі, залишки Околицького замку та вежа Чорторийських. Щороку обласний центр Волині відвідує все більше туристів. Разом з lutsk-future пригадаємо історію Старого міста та пам’яток архітектури.
Перші споруди
На місці теперішнього замку раніше було звичайне дерев’яне укріплення, яке побудували у 10 столітті. А в кінці 11 століття розпочали зводити вал. Його висота була на початку один метр, а з часом стала три метри. До 1180 року на території резиденції з’явилася й церква Івана Богослова. Дерев’яний дитинець не витримав облоги хана й через два роки його розібрав князь Василько Романович.
У 1340 році, коли Галицько-Волинське князівство очолив князь Любарт, розпочалося масштабне реконструювання укріплень. Окрім західної стіни самого замку, побудували дамбу, підйомний міст та палац князя. Через десять років розпочали будувати Вїздну вежу.
Дитинець та замок
Навколо дитинця почали будування Окольного замку, який тимчасово був дерев’яним та мав городні й оборонні вежі.
Після смерті Казимира, стіни замку Любарта (Верхнього) укріплювали й розпочали будівництво Стирової вежі.
У часи князювання Вітовта, замок добудовували й на стиці північної та східної стін з’явилася Владича вежа. Завершили будівництво лише у 1430 році.
Цікаво, але ще на протязі декількох століть висоту В’їздної вежі змінювали, як і деякі споруди самого замку.
Після нападів орди, у Луцьку розпочали проводити масштабні відновлювальні роботи. Зокрема, після 1502 року дерев’яний Окольний замок ставав цегляним. Проте, ані грошей, ані матеріалу не вистачило на повну реконструкцію й з восьми веж лише чотири були цегляні: Чорторийських, Свинюська, Четвертинських та Архімандрита. Решта так і залишилася дерев’яними.
На жаль, у 1781 році відбулася масштабна пожежа, яка знищила Окольний замок та його вежі. Верхній замок теж “постраждав” й потребував реконструкції. Так, вежі та стіни замку були змінені, підсилені й у такому вигляді збереглися до сьогодення.
До наших часів збереглася одна вежа Нижнього (Окольного) замку – Чорторийських.
Замок Любарта до нині вважається одним з найстаріших архітектурних пам’яток України.
Найстаріший міст
Братський міст вважається найстарішим мостом у Луцьку. Його історія розпочалася ще у 1149 році, коли він з’єднував острів з сушею. У ті часи Глушецький міст (колишня назва) вважався найдовшим.
До часів, коли Волинь увійшла у склад Російської імперії, цей міст змінив декілька назв: Глушецький, Василіанським (Базиліанським) та Братський.
На початку 19 століття, за наказом генерала Тормасова, усі мости й переправи були знищені. Проте згодом його відновили.
В середині 19 століття Братський міст був вкотре знищений, але цього разу внаслідок повені.
За пів століття дерев’яний міст став залізобетонним, а його поручні прикрашали чотири погруддя відомих людей. Проте, у 1960 році, під час реконструкції Братського мосту, ці скульптури зникли.
Сьогодні, зберегли лише частину цього мосту й створили своєрідний пам’ятник.
Старовинна вулиця
На окраїні острова, на якому колись був розташований Луцьк та проходить теперішня вулиця Данила Братковського, не будували нічого. Це пов’язано з тим, що острів часто підтоплювало, але коли рівень води знизився, тоді й почали заселятися люди.
У південній частині вулиці, на початку 16 століття, тут почали з’являтися кам’яниці, а трохи нижче – дерев’яні укріплення Окольного замку. Через двісті років їх вже не було й вулиця стала частиною міста. Тут вже були житлові будиночки та пивниці. В одному зі старовинних будиночків розмістилася аптека, а поруч був костельний дім зі шпиталем та сиротинцем.
Цікаво, але перша назва вулиці була Кредитова, а у 1920 році її перейменували на Королеви Ядвіги. У цей період почали оновлювати місцину. Зокрема, стару бруківку замінили на сучасну, на той час, кам’яні шестикутники.
За часів СРСР це була вулиця Маяковського, а після проголошення Незалежності її перейменували. Сучасний вигляд вулиця Данила Братковського “отримала” лише на початку 21 століття.
Вулиця й до сьогодні зберігає в собі частинку історії.
Храми, церкви та костел
Костел Святих Петра і Павла
Ще одна пам’ятка архітектури у Старому місті.
У 17 столітті у Луцьку з’явився орден єзуїтів. Для його потреб було відчинено місійний дім, а у 1616 році, спільними зусиллями короля Сигізмунда III, єпископа Павла Волуцького, архітекторів М. Гітцома та Джакомо Бріано відбулися усі необхідні роботи для початку будівництва костелу.
Єзуїтський костел розпочали будувати на місці В’їздної вежі Нижнього замку. Після його возведення, архітектор Бенедикт Моллі розпочав створювати проєкт колегіуму.
У 1648 році, під час нападу козаків, які пограбували та знищили майно у всіх костелах, єзуїти покинули приміщення й повернулися лише майже через двадцять років.
У період з 1724 по 1730 роки костел та приміщення колегіуму відновлювалися докорінно, адже ці будівлі дуже постраждали від пожежі.
Неподалік костелу Петра і Павла знаходився собор Святої Трійці, який згорів у 1781 році й не відновлювався.
У 19 столітті російська влада була проти католиків й більшість костелів та храмів просто зачинили.
Луцьку дієцезію відновили лише на початку 20 століття. Кафедру зачинили після Другої Світової війни, а підземелля костелу використовували як овочевий склад. У 50-ті роки колегіум реконструювався, через двадцять років його підлаштовували під музей й у 1980 році там з’явився обласний музей атеїзму.
У 1990 році провели першу римо-католицьку службу вперше за багато років.
Наприкінці 20 століття до костелу привезли та встановили орган, який був виготовлений за пів століття до цього на одній з найдавніших органних підприємств.
Покровська церква
Одна з найперших церков, які були збудовані ще під час острівного Луцька у 13-14 столітті. Згадок про першу церкву дуже мало, але в одному з документів зазначено, що у 1583 році будівлю вважали старою. А у 17 столітті церква згоріла повністю.
Лише у 1637 році на місці колишньої першої церкви побудували нову, дерев’яну. Пізніше, дерев’яні стіни замінили мурованими.
У 19 столітті церква декілька разів горіла й стільки ж відновлювалася.
У 20 столітті храм теж відновлювався, розширювався та розписувався. А у 1992 році Покровська церква стала підпорядковуватися Московському патріархату.
Лютеранська кірха
Теж є пам’яткою архітектури, яка була збудована у 1906 році. Хоча історія цієї будівлі розпочалася на два століття раніше.
У 1741 році побудували костел Діви Марії. За декілька десятків років, після пожежі, його відновили. Хоча це була не єдина пожежа та реконструкція.
Після освячення храму у 1907 році роботи з оздоблення продовжували ще чотири роки.
Під час війн, кірха не сильно була пошкоджена, але все ж декілька разів її відновлювали. У 1960 році під час буревію у Луцьку були знищенні шпилі, у 1972 році був знищенний дах.
На початку 80-х років Лютеранська кірха стала пам’яткою архітектури.
У 1991 році будівлю повністю реставрували, а у 1994 році її посвятили у “Дім Євангеліє”.
Синагога
Синагога у Луцьку була збудована ще у 17 столітті. У 1869 році будівля була зруйнована пожежею, а відновили її лише через двадцять років.
Після пошкодження синагоги під час Першої Світової війни, лише у 1936 році її відновили.
У часи Другої Світової війни у приміщення синагоги заклали вибухівку, яка знищила практично усе. Руїни стояли ще декілька десятків років й аби зберегти пам’ятку було вирішено перебудувати залишки синагоги у спортивний клуб. До 2021 року це приміщення використовували для тренувань СК “Динамо”.
Архітектурний комплекс Луцького братства Чесного Хреста
Складається з Хрестовоздвиженської церкви та приміщення монастиря. Він був збудований у період з 1630 по 1640 роки.
На протязі довгого часу саме ця церква була “серцем” православного населення, але у 18 столітті воно почало занепадати. У той же період церква постраждала від пожеж, а через століття зовсім була зруйнована.
Приміщення монастиря майже вціліло й на сьогодні частково використовується як житлове, а от від церкви лишилася лише вівтарна частина з прибудовою, яка з’явилися лише за часів СРСР.
Аптека
Одна з перших аптечних будівель з’явилася у 18 столітті. Брати Злоцькі розмістили у будівлі аптеку, а у підвальному приміщенні розмістили склад медичних препаратів та лабораторію. Тут були старовинні книги з медичними рецептами ліків та спеціальне обладнання для виготовлення препаратів. До речі, саме у цій аптеці виготовляли деякі ліки для Лесі Українки, коли письменниця проживала у Луцьку із сім’єю.
Перша половина 20 століття була досить успішною для аптеки – тут активно виготовлялись мазі, лікарські препарати та настої.
Аптека-музей працює й до сьогодні.
Резиденція Косачів
Відома у всьому світі, письменниця Леся Українка тривалий час мешкала разом із сім’єю у Луцьку. Приміщення це називають резиденцією чи садибою Косачів.
Деякі документи свідчать про те, що мала Леся написала тут перший вірш й захворіла на туберкульоз.
У 1890 рік сім’я Косачів вдруге переїхала до Луцька. Їхня садиба знаходиться на сучасній вулиці Кафедральній, поруч із костелом Петра і Павла.
До речі, до літа 2020 року, неподалік В’їздної вежі замку Любарта, стояло понад століття Лесин ясен. Проте, на жаль, дерево було зруйноване.
Сьогодні, у приміщенні під назвою “Лесина вітальня”, де жила родина Косачів, працює музей.
Монастир бригідок
Монастир бригідок був заснований як комплекс в межах Нижнього та Верхнього замків. Своє перше приміщення орден бригідок отримав від канцлера Альбрехта Радзивілла у 1624 році.
Як і більшість історичних споруд тих часів, монастир “пережив” чимало пожеж.
Наприкінці 19 століття приміщення було перебудоване під в’язницю, яка працювала до 60-х років. Згодом приміщення використовували як музичне училище.
На жаль, сучасне приміщення монастиря потребує капітального ремонту, його частина використовується Свято-Архангельським чоловічим монастирем.
Як бачимо, мікрорайон “Старе місто” – це велика частина історії створення нашого міста. Тут максимально збережені усі споруди Луцька минулих століть: архітектура, бордюри, бруківка та інше.
Не дивлячись на те, що місто ще не є найпопулярнішим серед інших, туристична галузь все ж розвивається все більше з кожним роком.
Завдяки музичним та історичним фестивалям, які проводять у замку Любарта та поруч з ним, Луцьк стає не менш популярним ніж Львів, Київ чи Одеса.
Завдяки активістам та міській владі, Старе місто відновлюється та розвивається, аби стати справжнім серцем Луцька та захоплювати все більше туристів. Саме у цій частині міста зібрані найстаріші пам’ятки архітектури, які й до нині відновлюють та реставрують.
Для лучан та гостей міста тут проводять дуже цікаві екскурсії замком Любарта, підземеллями костелу Петра і Павла, у садибі Лесі Українки та іншими визначними місцями.
Завдяки співпраці польської, білоруської влади та Луцької міської ради, мікрорайон та його архітектурні споруди, які вважаються національними пам’ятками, відновлюються.
Під час останніх розкопок було знайдено унікальні предмети 19 століття, які не мають аналогів жодні музеї нашої країни.
Кожного місяця підземелля Старого міста досліджують все більше. Експерти з Литви підтвердили те, що підземелля Старого міста є одним з найбільших у всій Європі.
Не дивлячись на активну розбудову й розширення меж Луцька – мікрорайон “Старе місто” залишається незмінним історичним “серцем” обласного центру Волині. Тут не зводять сучасні новобудови, а лише відновлюють та реставрують старовинні будівлі. При цьому зберігаючи старовинну архітектуру.
Ця частина міста вважається історико-культурним заповідником.
