В’ячеслав Панасюк запам’ятався волинянам роботу в американській компанії Google. Волинянин зумів завдяки своїм досягненням взяти й участь у передвиборчій кампанії як кандидату народні депутати Верховної Ради. Землякам він обіцяв чималі зміни у разі перемоги, але плані так й залишилися нереалізованими, пише lutsk-future.com.ua.
Сім’я та навчання
В’ячеслав Панасюк народився у 1980 році. Лучанин навчався у школі №2. Згодом він був зарахований факультет інформатики у СНУ (тоді – ВДУ). Після здобуття освіти працювати вчителем не поспішав.
Сам фахівець зазначав публічно, що у програмування потрапив не випадково. У дитинстві він самостійно збирав комп’ютери. У нього дома була зшивка газет “Юний технік”. Юнак регулярно вчився складати техніку, купував відповідні деталі. У шкільні роки юнак ходив на курси в Палац піонерів, де йому було дуже цікаво отримувати знання. Батьки позитивно відреагували на захоплення сина та всілякого його підтримували.
Він пригадував, що у вечірній час постійно вивчав науки. Йому легко давалися алгоритми на математика. Спочатку хлопець писав на папері, а згодом й перейшов на комп’ютер “Пошук 2”. Його на той час ніде неможливо було дістати. Саме за цієї причини йому доводилося регулярно ходити на курси, писати свої програми, створювати ігри та зберігати їх на касетному магнітофоні, оскільки дискети почали випускати пізніше.
Перший комп’ютер айтівець придбав за власні кошти, коли закінчив виш. Згодом він вирішив вступати до Київського національного університету імені Шевченка на факультет кібернетики. Паралельно В’ячеслав працював.
Робота в Google
На початковому етапі Панасюк працював у фірмах програмістом та системним адміністратором. Він писав деякі програмні рішення для їхніх проблем. Фахівець вивчав подробиці щодо управління складом, бухгалтерією та інше.
В’ячеслав не приховує, що до роботи в американській корпорації ретельно готувався. На відповідну підготовку пішло 4 місяці.
Він почав читати книги алгоритми, вивчав мови програмування JavaScript та Java. В Google шукали саме фахівці у цій галузі. Лучанин двічі проходив відповідний відбір і щоразу успішно.
Вперше йому вдалося це зробити вже після отримання візи. Тоді був готовий виїжджати до США, але згодом йому повідомили щодо неактуальності вакансії.
Волинянин не здавався. Йому знову доводилося проходити відбір з самого початку – нарівні з іншими програмістами, які представляли різні країни світу. Саме бажання реалізувати себе у відомій компанії дозволило йому здолати усі труднощі та перепони.
Три освіти за два роки та повернення на Батьківщину
Панасюк у 2010 році отримав свою другу освіту у сфері управління проєктами. У 2011 році почав працювати посаду віцепрезидента міжнародної студентської організації GCI.
Побував фахівець під час роботи й у різних державах. Він здобув відповідний досвід у Швейцарії, Німеччині, Франції. Лучанин доволі часто зустрічався з представниками GCI. Темою на регулярних зустрічах був бізнес. Українець отримав відповідні знання як організувати роботу та отримати результати.
Згодом фахівець повернувся до України. Він завершив свою роботу у Google. Вже на рідній землі чоловік зрозумів, що не хоче більше залишати Україну.
Лучанин вирішив й далі навчатися, здобувати знання, щоб запустити бізнес. Перед ним стояв виклик – потрібно або залучати фахівців, або здобувати необхідні навички та підвищувати кваліфікацію. Згодом він почав організовувати свої власні проєкти, але йому бракувало знань.
Баланс між сім’єю та роботою
Чоловік зумів все ж зробити головне – поєднав роботу та сім’ю. Він виховує двох доньок. Батько прагне, щоб діти навчалися у рідній державі. В’ячеслав готовий докласти зусиль аби підняти рівень української освіти загалом.
Часу у фахівця не вистачає на подорожі чи відпочинок. Він всіляко намагається реалізувати себе та свої ідеї. За останні п’ять років чоловіку взагалі не довелося подорожувати. Постійна робота, навчання або ж відповідальність за проєкти не дозволяють фахівці знайти часу на відпочинок.
Панасюк у разі вільного часу обирає активний відпочинок в Україні. Він називає себе людиною, яка завжди дотримується свого слова.
Політика
Намагався В’ячеслав Панасюк відіграти свою роль й у політиці. Його зареєстрували кандидатом у народні депутати України від виборчого округу № 22 у Волинській області. У реєстрації було вказано, що кандидат народився 3 травня 1980 року у Луцьку. Також у документації було сказано, що він є фізичною особою-підприємцем.
Айтівець вирішив допомогти лучанам з актуальним питанням. Зокрема підіймав на обговорення проблему смороду, оскільки перероблення сміття стала нагальною проблемою в Луцьку і на його околицях.
На його думку, однією зі складових проблеми є ситуація у селі Брище, де розташоване сміттєзвалище, оскільки там склалася катастрофічна ситуація. Панасюк переконаний, що міська влада нехтує складною екологічною ситуацією, як наслідок – люди хворіють навіть на онкозахворювання.
Проєкт щодо створення заводу
Кандидат закликав реалізувати проєкт заводу з інноваційною технологією безвідходної утилізації сміття. Вартість ініціативи складає 120 мільйонів євро. Також нескладно було йому знайти й інвесторів. Він отримав підтвердження від швейцарської компанії MTN Capital AG стосовно готовності надати 60 мільйонів євро на побудову заводу з перероблення сміття. Потужності такого об’єкта складають 300 тонн на добу. Підприємство має декілька привабливих бонусів й для самих містян. Серед переваг відзначив:
- компенсація потреб в утилізації сміття;
- виготовлення мінеральних добрив з меншою собівартістю, внаслідок чого проєкт отримає високу рентабельність та можливість дотувати волинських аграріїв меншою вартості добрива;
- сміття внаслідок перероблення додасть електроенергії, що дозволить лучанам отримати ресурси;
- чистий від радіації та інших небезпечних домішок шлак можна впевнено використовувати для будівництва доріг.
Робота такого підприємства це й чистий дохід для міста. Розв’язання проблеми для Луцька й досі є нагальним.
У проєкті зазначено, що у складі заводу проводяться комплексні заходи щодо забезпечення безпечного поводження з побутовими відходами з обслуговуваної території та відповідно до чинних правових норм. З відходів, які доставляються на місце установки, виробляють вторинну сировину, потім передають на спеціалізовані об’єкти з перероблення відходів, а також виробляють альтернативне паливо, яке використовується в цементній промисловості. Завод також виробляє інші матеріали та відходи, які можна відновити та утилізувати безпечним та екологічно чистим способом на власних і зовнішніх установках для перероблення відходів.
Однією з невіддільних частин підприємства є автоматизована сортувальна установка. Потік відходів надходить до серії спеціалізованих сепараторів, завдяки яким можна відокремити десятки фракцій вторинної сировини та таким чином отримати рівні відновлення, передбачені законодавством. З потоку відходів, які надходять на сортувальний завод, відновлення такої сировини, як папір, картон, фольга, ПЕТ з поділом на кольори, багатоматеріальна упаковка Tetra Pack, залізо, алюміній, пластики, такі як PP, PE, PS, HDPE забезпечено. Відомий лучанин все ж сподівається на реалізацію ініціативи щодо покращення екології у місті.
