Православні християни в Україні відзначають день святих апостолів Петра та Павла 12 липня, а католики – 29 червня. У Луцьку віряни проводять свята у знаменитому собору поблизу замку Любарта. Цікаві факти щодо будівництва, розвитку та діяльності костелу у матеріалі на lutsk-future.com.ua.
Початок будівництва
Собор Петра і Павла вважається однією з найстаріших сакральних архітектурних пам’яток міста. М. Гінтц, на думку істориків, є початковим архітектором, але подробиці щодо його роботи невідомі. Італієць Джакомо Бріано проєкт остаточно доповнив у ХVII столітті. Костел повністю вдалося добудувати під керівництвом Матвія Маїка, єзуїтського ченця. Це відбулося у 1627 році.
На початок будівництва парафія римо-католиків у Луцьку була однією з найбільших. За литовської доби Луцьк називали “Римом Сходу”, тому віряни потребували храмів. Саме велика кількість католиків вплинула на рішення архітекторів зводити велику будівлю за розмірами.
У 1630 році будівельники заклали склепіння костелу. За 7 років було завершене будівництво купола. У 1639 році організували урочисту посвяту на честь святих Петра і Павла. Планування храму здійснювалося на базі вписаного у квадрат грецького хреста. У такий спосіб архітектори продемонстрували прикладом архітектури ренесансу.
Архітектор Бенедетто (Бенедикт) Моллі займався проєктуванням колегіуму. У 1640 році ще не було великого приміщення, але вже працювало 30 єзуїтів. У 1646 році проєкт завершили. З певних причин споруда не була створена та залишилася недобудованою. Проєкт частково звели, він отримав попередні нариси.
У 1648 році на території Речі Посполитої розпочалася національно-визвольна боротьба під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. У цей період козаки атакували Луцьк. Польські костели були зруйновані та пограбовані, а майно суттєво понищено. Собор Петра і Павла єзуїти змушені були залишити. Їхнє повернення відбулося у 1667 році. Тоді знову ченці дали новий поштовх для функціонування архітектурного комплексу. Навіть відновили свою роботу школи та театр.
Пожежа та перебудова
У червні 1724 року велика пожежа пошкодили храм та колегіум. Впродовж наступних 6 років відбувалася суттєва перебудова. Згодом сакральна споруда отримала зовсім інший вигляд.
Для збереження ослаблених пожежею стін, фахівці побудували галереї та встановили дві зовнішні вежі. Поступово костел змінився та набув класицистичного вигляду.
Новий вигляд собору згодом священнослужителі та вірячи зображали на різних іконописах, реліквіях та релігійних предметах. Зокрема храм можна було побачити на іконі Святого Ігнатія середини XVIII століття. На думку істориків, вона створювалася для тринітарського костелу Луцька.
На той час храм представляв собою місце не тільки для богослужінь. Поряд було безліч споруд та будівель, які фактично створювали цілий комплекс. Між двома крилами колегіуму розташовувався мурований дистиляторій з вежею і годинником. Відомо, що на першому поверсі було 10 кімнат, аптека займала дві з них. Також працювали й кухня, трапезна, комора, велика простора зала, пекарня, 6 навчальних класів, ораторій, 2 комори для дров. На третьому поверсі було 13 кімнат.
У другій половині XVIII століття єпископом призначили Каспера Цецішовського. Він активно розпочав опікуватися волинським шкільництвом. У місті зібралася значна частина духовенства й з сусідніх регіонів. Релігійні діячі ухвалили рішення про те, що духовні громади повинні розвивати місто та Волинь загалом.
Занепад під час російської та радянської окупації
У середині XIX століття влада загарбницької російської імперії окупувала Волинь та розпочала активну боротьбу проти католицизму. Згодом на території краю зникне значна кількість монастирів та храмів. У Луцьку відбувалася касація цінних речей, ікон, книг.
Луцьку дієцезію відновили за повернення польської влади у 1925 році. Знову у соборі зафіксували пожежу. Під час стихійного лиха була знищена ікона Святої Трійці художника Кунітцера. На відновлення Великого вівтаря пішов рік. Фонд Леона Райнеля подарував костелу серію рельєфів “Хресна дорога”. Авторкою роботи виступила скульпторка Софія Тшцінська-Камінська. Урочисте надання реліквії відбулося у 1936 році.
Радянська окупація згодом знову негативно вплине на розвиток краю. Післявоєнні роки мешканцям запам’яталися боротьбою з католиками. Собор використовували не за призначенням, оскільки релігію заборонили. У підземеллі сакральної споруди комуністичні представники зберігали овочі. Сама приміщення облаштували під майстерні та житло.
У 50-х роках колегіум вирішили реконструювати. У 70-х приміщення вирішили використовувати під музей, а у грудні 1980 року відкрили музей атеїзму, де виставляли нікому не потрібні предмети. Великий вівтар із позолоченими скульптурами та мармуровими сходами представник радянської окупаційної влади розібрали у 1982 році. Пресвітерій переробили під експозиції “Космос”.
Відродження за незалежної України
Перша римо-католицька служба вже після повалення комуністичного режиму відбулася у вересні 1990 року. Костел у наступні роки реставрували та відновили. Луцький єпископ Маркіян Трофим’як зайняв кафедру у костелі Петра і Павла у 1998 році.
На початку ХХІ столітті віряни не мали перепон з доступом до храму. Католики Луцька регулярно мають можливість проводити меси та зібрання. У 2022 році під час повномасштабного наступу російських військ проти України у костелі було організовано укриття та волонтерський центр.
Орган
Безумовно, візитівкою католицького храму є інструментальний орган. Він довершує величність собору.
Музичний інструмент відносять до групи клавішно-духових. Відповідна акустика сакральної будівлі надає особливого звучання. Іноді у приміщенні влаштовують концерти органної музики. На заходи збираються не тільки парафіяни, але й луцькі меломани.
У 1999 році з Німеччини привезли та встановили новий орган. Його створили у 1953 році фахівці Маттхайс Крайнбрінк та Генріх Рохльфінг з міста Оснабрюк. Унікальний інструмент виготовили на території найдавнішої органної фірми.
Скульптури та бічні фасади
Скульптура Божої Матері є центральною. Вона розташована на земній кулі, демонструючи боротьбу зі змієм. У напруженій боротьбі голова відкинута вправо, а руки та волосся по бокам. Загалом на ногах зосереджена найбільша напруга. Ламані складки синього кольору надають виразності енергійній динаміці.
Скульптури Петра і Павла розміщені на нижньому ярусі обабіч входів до споруди. У різній часи автори пропонували та реалізовували своє бачення монумента. Скульптура Петра зроблена найбільш професійно. Інші два пам’ятники розміщені вгорі під фронтоном. Втілення у відображенні конкретних постатей історикам невідомі.
Підземелля
Обов’язковий пункт у списку усіх туристичних екскурсій Старого міста – похід до підземелля у соборі. Задум Джакомо Бріані під час будівництва храму полягав у тому, щоб у підземеллі костелу проводили релігійні служби.
Головна кімната, за задумом архітекторів, розташовувалася прямо під центральною навою. Для служби було оформлено кам’яним порталом, який зберігся. Його туристи можуть побачити за металевими ґратами праворуч. Він розташований при вході на екскурсію до підземелля. Розписи з латинськими написами також залишилися збереженими для поколінь.
