Четвер, 12 Травня, 2022

Перший храм Луцька: історія та цікаві факти

Найдавнішим храмом Луцька вважають церкву Івана Богослова. Це перший християнський храм, ба більше, перша кам’яна споруда міста. Пам’ятка частково збережена на території Верхнього замку. Пропонуємо ознайомитися з захопливою історією видатного храму та дізнатися цікаві факти, які вразять кожного, на lutsk-future.com.ua.

Церква Івана Богослова: як з’явився храм?

Храм Івана Богослова було збудовано ще у 1175-1180 роках за часів правління Ярослава Ізяславича у дерев’яному дитинці міста Луцька. Це була невелика висока будівля, квадратна у плані, одноглава з прибудованою каплицею. Уже майже через сто років після побудови, у 1289 році за правління волинського князя Мстислава Даниловича, храм став соборним. Через деякий час у тринадцятому столітті видатний князь Любарт подарував храму містечко Рожище і декілька прилеглих селищ. Після цього матеріальне становище храму значно покращилося, в ньому зробили капітальний ремонт та відновили капличку. Відповідно до літературних джерел, перша церква Луцька мала позолочений хрест із ланцюгами, його дах був гонтовим, а вздовж тинька як і ззовні, так і з середини були унікальні розписи. Відомо також, що підлога церкви Івана Богослова була покритою керамічною плиткою, а стіни було розписано фресками,  які, на жаль, до наших днів не збереглися.

Унікальність храму: особливості споруди та її роль у житті Волині

На території Древньої Русі практично неможливо зустріти аналогів храму Івана Богослова, що свідчить про самостійність та унікальність волинської архітектурної школи. Споруда володіє низкою індивідуальних рис, які не зустрінеш в інших храмах цього часу. Нові стилістичні особливості церкви, відсутність нартекса, наявність виключно однієї абсиди та надмірна вузькість бічних неф свідчать про те, що церква Івана Богослова була нетипово високою. Також варто відмітити конструкцію та розташування деяких архітектурних складових екстер’єру та інтер’єру, які також вважаються абсолютно унікальними. 

Живописні роботи, які виконані в церкві Івана Богослова, подібні до мистецтва Македонії, Сербії та Болгарії. 

Собор Івана Богослова – це не лише перший храм Луцька та унікальна архітектурна пам`ятка. Це місце поховання видатного князя Любарта та інших діячів, родини яких поховано на кладовищі, яке розташоване біля церкви. . У церкві зберігалися мощі Святого Пантелеймона та частина Животворного дерева.

Деякий час у Луцько-Острозькому єпископстві собор Івана Богослова був найголовнішим. Ба більше, церква відігравала важливу культурну, політичну та світську роль у тогочасному житті Волині. Перед вівтарем собору урядовці давали присяги, у притворі неодноразово відбувалися судові засідання, а при самому соборі довгий час була чинною рада вищого духовенства. Окрім цього, в церкві зберігалися актові книги замкової канцелярії, час від часу в соборі організовували воєводські та повітові сеймики. 

Справжньою окрасою храму був величезний іконостас, який був розташований біля розписаної фресками передвівтарної перегородки. Безліч вчених вважає, що аналогів іконостасу храму Івана Богослова немає у давньоруському мистецтві. Перший розпис вівтарної перегородки був так званою імітацією прийому оснащення храмів, який виконаний різнокольоровими камінчиками. Іконостас собору налічував сорок дев`ять ікон, окрім цього, в храмі було дев`ять великих ікон, прикрашених дорогими та коштовними каменями. У соборі було немало унікальних церковних книг, зокрема п`ять оздоблених Євангеліє.

Особливістю собору Івана Богослова є і декоративне оформлення фасадів. Над віконними отворами і порталами було викладено бровки із круглих цеглин. Арка аркатурного поясу була виконана з цегли зеленого та коричневого кольору та прикрашала барабан куполу та абсиду. Зауважимо, що подібний прийом було застосовано лише в Успенській церкві у Дорогобужі та в соборі Івана Богослова у Луцьку. 

Історія собору при Унії та після неї

Процвітав собор Івана Богослова недовго: 20-22 квітня 1591 року напередодні Великодня гайдуки луцького старости Олександра Семашка захопили собор та обстріляли його. Єпископа Кирила Терлецького староста затримав у замку та не дозволив провести святкової служби. 

На той час Луцька єпископія була найбагатшою по всій Україні. Вона володіла великою кількістю маєтків, дворами та землями з людьми. Зокрема Луцький та Володимирський повіт володів 4 маєтками, 34 селами та двома замками. Велика кількість доходів дозволяли утримувати храм та Владичу вежу замку у належному стані. Кирило Терлецький, один із владик, відіграв одну з найважливіших ролей під час підготовки Берестецької Унії у 1596 році і саме тому храм Івана Богослова перейшов у руки греко-католиків.

Така подія спричинила супротив християн: багато прихожан та фундаторів відійшло від храму. Це стало причиною початку занепаду храму. Згодом відійшов і Костянтин Василь Острозький і через деякий час відібрав у єпископства острозьку територіальну частину. Собор Івана Богослова здали у шестирічну оренду, потім – під заставу. Греко-католицьку кафедру перенесли до монастиря у Жидичині, а храм Івана Богослова зазнав значних руйнувань та під впливом часу та інших подій занепав повністю.

Відродження храму

До 1633 року храм продовжував занепадати. У той час було обрано нового православного єпископа Афанасія. Він зайняв стару луцьку кафедру Івана Богослова. Це оживило храм та пожвавило духовне життя церкви і волинян. Відразу було прийнято рішення реставрувати храм і на це виділили триста злотих. Проте цього так і не сталося.

Ікона Святого Ігнатія, яка датується першою половиною вісімнадцятого століття, дозволяє нам дізнатися інформацію про останній вигляд храму Івана Богослова. Церква, незважаючи на регулярні ремонтні роботи, продовжувала занепадати. У 1775 році владика Сильвестр прийняв рішення розібрати нестійкі частини церкви до рівня землі, щоб збудувати на їх місці новий, не менш величний собор. Але, на жаль, цього не сталося через смерть Сильвестра Рудницького. Відтоді видатний храм Івана Богослова у Луцьку перестав існувати. 

Церква Івана Богослова у наші дні

Після того, як у вісімнадцятому столітті храм розібрали до рівня землі, він почав поступово опускатися. Збереглася лише та частина, яка опинилася під землею. У вісімдесятих роках двадцятого століття підземну частину храму дослідили та відновили. Зараз вона доступна для огляду під час екскурсій, які організовують у підземеллях Луцького замку.

Latest Posts