Вівторок, 19 Березня, 2024

Монастир тринітаріїв: історія старовинної церкви в Луцьку

Монастир тринітаріїв у Луцьку – це унікальна пам’ятка архітектури національного значення, яка побудована на вулиці Сенаторки Левчанівської, 4. Споруда, на перший вигляд, не привертає особливої уваги. Проте її непроста історія та цікаві факти вразять лучан, які проходять повз будівлю кожного дня, пише lutsk-future.com.ua.

Передісторія монастиря. Церква Святого Михайла 

Помостичі – північна частина Луцька – завжди була багатою на церкви, монастирі та костели. Саме в цій частині міста знаходилась православна церква Святого Михайла. Дослідження свідчать, що вона була збудована ще на початку п’ятнадцятого століття. Проте відомо, що у 1583 році церкву закрили через конфлікт і вона деякий час не функціонувала. У 1591 році у храмі відправляв служби пресвітер Григорій.

Практично відразу після Берестейської Унії храм Святого Михайла передали греко-католикам. Таке рішення викликало бурю негативу в місцевих ремісників та адміністрації Луцька. На чолі з бурмистром Матвієм Демковичем у відповідь на перехід вони забрали з церкви храмове майно: два Євангелія, Апостол, дві Тріоді, Ірмологій, два Октоїхи, Устав, два Псалтирі, один з яких був рукописним, ікони, ризи, єпатрихлі, поручі, чашу срібну, звіздицю, дискос, лжицю, хрест. Навіть після такого спустошення храм продовжував належати греко-католикам. Але не довго.

У 1605 році Луцький громадський суд розглянув позов Бартолемея Опралка, який подав скаргу на сім греко-католицьких служителів церкви міста. У їх числі був отець Кузьма (він правив у церкві Святого Михайла). Усі священники одноголосно відмовилися платити по десять злотих, що було встановлено Краківським сеймом ще у 1603 році. Від того часу і розпочинається історія Луцького монастиря тринітаріїв. 

Будівництво монастиря

Церква Михайла перейшла тринітаріям, які відреставрували її і почали використовувати для власних потреб. Настоятелем конвенту на той час був Петро Любенецький. Він  одержав фундацію розміром більше шістдесяти тисяч злотих, щоб побудувати монастир та костел. Ченці ордену придбали неподалік від храму землю, де і розпочали будівництво нового барокового комплексу.

Уже 11 листопада 1729 року у Луцьку було освячено новий тринітарський костел, який назвали на честь Архангела Михайла та Апостола Павла. Натомість старий храм Святого Михайла повністю розібрали. Костел збудували у стилі бароко, який був популярним в архітектурі на той час. Він знаходився на одній із головних вулиць Луцька цього району – на Олицькій. Новий костел був тринефним, мав дві великі вежі зі шпилями. Сам костел відрізнявся від інших храмів Луцька того часу, а його територія була обгороджена масивним муром із двоярусною брамою.

Новозбудований костел можна побачити на іконі Святого Ігнатія, яку написали ще в середині вісімнадцятого століття. Багато хто припускає, що вона була виконана на замовлення якраз для монастиря луцьких тринітаріїв. 

Інтер’єр костелу теж був унікальним. Усередині він був покритий фресками, на яких було зображено діяльність ордену в усій Речі Посполитій. Автором оздоблення храму був член ордену Йозеф Прехтль. Монастир містив цикл із тридцяти образів, це була історія життя та діяльності Святого Фелікса де Вуала та Жана де Мати, двох найвідоміших засновників ордену. 

Тринітарський монастир займався і науковою діяльністю. Зокрема при ньому діяв колегіум із теологічними та філософськими студіями, викладали також граматику та безліч інших наук. Окрім цього, там знаходилась і бібліотека Bibliotheca collegii Luceoriensis ordinis Trinitatis, де зберігалися унікальні історичні документи про політичні події того часу та історію інших католицьких орденів, діяльність яких була поширеною на Волині і не тільки.

Перебудова конвенту: як змінився костел у ХІХ столітті?

Наразі сучасникам невідомо точно коли саме і чому костел у середині дев’ятнадцятого століття був повністю перебудований у стилі класицизму. Зображення оновленого костелу можна побачити на стіні ризниці луцької латинської кафедри. Зникли високі шпилі, а перед храмом збудували велику дзвіницю. Змінилась і вхідна брама: на ній розмістили башту зі скульптурою святого. 

Варто зауважити, що у той період тринітраські монахи відігравали вагому роль у розвитку шкільництва на Волині. Троє луцьких тринітар були відіслані до Віленського університету для того, щоб отримати педагогічну освіту. Орден вклав велику кількість коштів у розвиток освіти в Луцьку та надавав матеріальну допомогу місцевим школам. У 1812 році, під час Франко-російської війни, приміщення костелу відігравали роль військового шпиталю. Проте після того, як Волинь увійшла до складу Російської імперії, стан ордену суттєво погіршився. Російська влада всіма силами боролася з католицизмом, політичними та громадянськими правами католиків.

Останній Луцький тринітар

Становище тринітарського конвенту погіршилось у 1845 році, коли у нього забрали майно, яке знаходилось у багатьох районах Луцька. Уже у 1849 році костел зарили повністю. Останнім тринітаром Луцька був Мєчислав Штейнер.

У 1863 році приміщення костелу переробили на тюрму для політичних в’язнів, туди саджали учасників польського повстання та тих, хто бажав йти проти системи. У 1869 влада видала наказ повністю розібрати костел на будівельні матеріали. Їх використали для нового шпиталю у селі Красне, яке згодом стало околицею Луцька. 

Із цього часу костел та монастир повністю втратили свій величний первісний вигляд. У приміщенні монастиря зробили окружний суд, а у дворі поставили пам’ятник імператору Олександрові ІІІ. На місці, де був розташований костел, було споруджено Іверську капличку. Проте після Першої світової війни зникла і вона. 

Російська влада перетворила святе місце на справжнє пекло. У міжвоєнні часи, коли Волинь була у складі Речі Посполитої, там відбувалися справи над комуністами. А на території костелу проводили їх страти. 

Монастир у наші дні

В наші дні із видатного монастиря залишилося лише одне приміщення. Його використовують як військовий шпиталь. Проте 20 вересня 2019 року пожежа зруйнувала значну частину приміщення. 

Latest Posts

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.