Головною та центральною вулицею Луцька є вулиця Лесі Українки. Її довжина становить майже 750 метрів, вона розташована в центральній частині міста. Історія вулиці розпочинається ще з середньовіччя, вона завжди відігравала важливу роль у розвитку міста, пише lutsk-future.com.ua. Тому вона є надзвичайно цікавою та унікальною. Рекомендуємо ознайомитися з історією головної вулиці Луцька та цікавими фактами, які ви не знали.
Вулиця в період Середньовіччя
Археологічні дослідження вказують, що ще в період Середньовіччя на цій території, де зараз знаходиться вулиця Лесі України, була щільна забудова, репрезентована рештками напівземлянкових споруд. Ланцюг поселень мав вигляд смуги. Також було зафіксовано багатий керамічний комплекс та сліди залізообробної діяльоості. Вже у дванадцятому столітті за сприянням князя Мстислава Володимировича у передмісті, на Святій горі було збудовано Пречистенський монастир із церквою Успіння Пресвятої Богородиці. Два храми розділяла дорога і саме це стало причиною її стрімкого розвитку.
Спочатку вона називалась Пречистенською. А вже в тринадцятому столітті Василько Романович також сприяв її розвитку, оскільки фундував будівництво Васильківського монастиря на сусідній гірці.
Вулиця Лесі Українки в Литовський період
Уже в середині чотирнадцятого століття територія, на якій знаходиться вулиця Лесі Українки, називалась Помостичі. Там були розташовані доволі міцні укріплення. Рельєф місцевості не тільки робив Помостичі зручним для господарського життя, а й для укріплення. Тому за князівських часів тут був насипаний лише один вал із півночі (сьогодні це вулиця Кривий Вал, яка перетинається із Лесі Українки).
У Помостичах були також і дві вежі: Малі ворота та Глушецька вежа. Зараз дорога, яка з’єднувала їх, є частиною вулиці Лесі Українки.
У Литовський період Пречистенська була однією з двох головних напрямків на заглушецькому передмісті і вела до монастиря й воріт. На майдані поруч із Глушецькими воротами біля мосту був потужний торговий майдан.
Безліч дослідників вважають, що саме у п’ятнадцятому столітті були збудовані більшість культових споруд на Помостичах. Вже у шістнадцятому столітті на вулиці були такі храми: Святого Михайла, Різдва Христового, Святої Параскеви П‘ятниці, Успіння Пресвятої Богородиці Пречистенського монастиря, Благовіщення та Святого Хреста.
Під кінець 16 століття вулиця Лесі Українки називається Олицькою.
Період Корони
Олицька вулиця (нині Лесі Українки) відігравала важливу духовну роль наприкінці шістнадцятого століття. Там не лише було збудовано безліч храмів, але й часто відбувалися різноманітні хресні ходи католицького духовенства.
Наприкінці століття знову змінилась назва вулиці: з Олицької на Дубенську (саме цією вулицею було прокладено сполучення Луцька з містом Дубно). У цей час там розмістився кінний полк Литовського корпусу, тому на вулиці з’явилися казарми та конюшні.
Як змінилась вулиця в період Російської імперії?
Після приєднання Волині до складу Російської імперії, вулиця Дубенська знову зазнала значних змін. Казарми та конюшні перенесли в інше місце, стародавні укріплення та Малі ворота було ліквідовано. У той час вулиця стала не лише головною артерією колишніх Помостичів, але й набула важливого стратегічного значення. Саме на Дубенській спостерігався потужний поштовий, торговельний та інші зв’язки з іншими містами Російської імперії.
Уже у другій половині дев’ятнадцятого століття Дубенська зазнала стрімкого розвитку. Зокрема, у 1860 році через Луцьк було проведено Києво-Брестське стратегічне шосе. Тоді Дубенська отримала нову назву – Шосова.
Із Шосейної на Головну
На Шосейній розташовувалися найпрестижніші готелі «Версаль», «Брістоль», «Європейський», «Волинський», ресторани, знамените кафе «Турецька кава» і престижна чайна «Під шафраном» Луцького товариства тверезості. Зазвичай на першому поверсі будинків були різні магазинчики, а другий та третій відводилися під контори та житло.
Безліч споруд мали стиль Відродження, а також були виконані у стилі ропетовщини.
Вулиця Шосова була своєрідним архітектурним музеєм. Там можна було зустріти еклектичні, модерні, стримані в кольорі споруди, які чергувалися з кількаколірними витворами цегляного стилю.
На кінці дев’ятнадцятого століття вулиця стала надзвичайно багатолюдною. У двадцятому столітті її знову перейменували на честь Імператора Миколи 2.
У 1909 році відбулося електричне освітлення вулиць, і саме вулиця Імператора Миколи II була вперше освітлена електрикою. А вже під час Першої світової війни вулицю перейменували на Головну.
Міжвоєнний період
На початку двадцятого століття, коли Волинь вкотре увійшла до складу Польщі, вулиця Лесі Українки знову потерпіла значних змін. Після Першої світової , коли Головна була переповнена різними прифронтовими управліннями, де зокрема любили проводити час вищі військові чини того часу, вулиця змінюється: з цього часу вона починає називатись Ягеллонською. Окрім цього, змінилась і проїжджа частина, було реконструйовано низку споруд та збудовано нові будинки. Тоді вулиця Ягеллонська була була переповнена різними цукернями, кав’ярнями, ресторанами, готелями, клубами, книгарнями, товариствами, магазинчиками, офісами.
До 1927 року на Ягеллонській знаходилась головна пошта міста. Також на ній регулярно відбувалися різноманітні демонстрації.
Назва, яка збереглася до сих пір
Уже у 1939 році назва Ягеллонської змінили та Сталіна, в честь цього на вулиці навіть встановили пам’ятник радянському вождю. На цьому місці зараз розташований сквер.
Після Другої світової війни вулиця Сталіна значно потерпіла та була сильно зруйнована бомбами. Безліч споруд та будинків зникли, зокрема неоренесансний будинок Кронштейнів та інші цегляні доми.
Після війни вулицю Сталіна перейменували: із цих пір вона почала називатися Радянською. Зруйнована частина міста почала плавно відновлюватись, з’являлись нові будинки, магазини, будували нові вітрини для торгівлі.
Післявоєнна відбудова кардинально змінила вигляд вулиці. Проте після 1960 року Радянська вулиця втрачає значення головної. У той час У Луцьку головною вулицею була вулиця Леніна (зараз це проспект Волі)
У 1980-х роках на вулиці Лесі Українки (тоді це була Радянська) зробили реконструкцію і з цих пір вона стала пішохідною. А вже наприкінці двадцятого століття вулиця отримала назву на честь видатної української поетеси Лесі Українки, яку використовують дотепер.
Упродовж всього свого існування, з доби Середньовіччя до сучасності, вулиця Лесі України потерпіла значних змін. Змінювалась не лише її назва, але й вигляд та значення. Зараз ця центральна частина міста відіграє важливу роль у всіх сферах життя лучан. А для туристів – це чудове місце для прогулянки та відпочинку.
