Друкарство на Волині розвивалося паралельно загальній тенденцій на українських землях. Поява винаходу започаткувала революційний підхід до знань. Завдяки книзі з’явилася можливість охопити інформацією якомога більше людей. Доступність книг дозволила охопити майже кожного громадянина, оскільки раніше вартість підручників була значною. До того ж на розповсюдження твору були потрібні роки. Друк все спростив. Весь процес значно здешевив, дозволив зробити багато ідеально точних копій за короткий час. До винаходу друкарства вартість однієї книги була недосяжною для пересічного мешканця нашого краю. Згодом без друку не можна було уявити життя та розвиток людства, пише lutsk-future.com.ua.
Історія друкарства на Волині надзвичайно цікава та важлива. Значна кількість праць потребують ретельного дослідження. Особливо це стосується праць Острозької та Почаївської друкарень.
Поява
Офіційно винахід друкарства приписується німецькому першодрукареві Йоганну Гутенбергу та датується 1450 роком. Подробиці історикам невідомі, проте немає сумніву, що цей винахід мав і дані велике значення для культурних, соціальних і політичних змін у всій Європі.
Завдяки друкарству та Реформації народилися сучасні європейські мови. Винахід Гутенберга також став новаторським для розвитку освіти. Друкувалися підручники, наукові дисертації. Студенти отримали легший доступ до підручників, а обмін думками між університетами став набагато динамічним. Також виявилися можливими публічними суперечки, наприклад, між Мартіном Лютером і Еразмом Роттердамським.
Сам Гутенберг розробив метод побудови шрифтів і їх складання. Через деякий час дерев’яні купелі замінили на металеві. Він виготовляв їх на спеціальному ливарному апараті, також власної конструкції. Нарешті він створив власний дизайн друкарського верстата. Безсумнівно, таким чином він значно вдосконалив друкарський процес і назавжди змінив обличчя Європи. У 1448 році він заснував друкарню в Майнці. На жаль, через деякий час він заборгував і помер бідною людиною.
Період ранніх друкованих видань у першій половині XVI століття
Волинь – найстаріший осередок українського культурного життя. Земля територіально ближча до Заходу, тому культурний розвиток у краї йшов швидше, аніж на інших українських землях.
У XVI столітті поліграфічна промисловість систематично відходила від наслідування форми середньовічних рукописів. Часто використовуються ксилографічні ініціали та ілюстрації, надруковані одночасно з текстом, складеним шрифтом. Найважливішим друкарсько-видавничим центром у той час є Краків, якщо оцінювати розвиток саме друкарства на українських землях. Проте його друкують по всій майбутній Речі Посполитій. Крім польсько-латинських друкарень створюються кириличні та єврейські видавництва. Типографи, як і за часів інкунабул, відливають шрифти самостійно, але створюються й спеціалізовані шрифти, які підтримують як ближні, так і далекі друкарні.
Західний вплив на Волині в першу чергу йшов через Польщу. Нові реформаційні ідеї стосувалися й розвитку друкарства. Саме у нашому краї релігійні змагання кипіли найсильніше. Найрозвиненішими містами на той час були Острог, Володимир, Луцьк, Ковель, Дермань, Крем’янець, Почаїв, Рохманів, Четвертня, Пересопниця, Дворець, Хорошів, Чорна. Саме у цих населених пунктах й з’явилися перші друкарні.
Книговидання у Луцьку
Луцьке братство відігравало значну роль у поширенні книгодрукарства. Його представники вели активну боротьбу з уніатською релігійною Ідеологією, виступало за духовне розкріпачення західноукраїнського населення. Освіта у цьому мала неабияке значення.
У Луцьку вони шукали можливості для створення друкарні. Нова установа дала б змогу випускати потрібні для освіти книги. Така нагода з’явилася, коли прибули до міста фахівці книгодрукування ієромонах Павло Домжив-Люткович Телиця та його ієродиякон Сильвестр. У 1625 році у селі Четвертня вони видали “Псалтир”, першу друковану книгу в межах сьогоднішньої Волині.
У 1628 році розпочалося книговидання у Луцьку. Тоді ж вийшов збірник “жалобних віршів” українською мовою. Роботу присвятили лучанці Василісі Япківні. Їх написав Степан Полумеркович який був тісно пов’язаний з Луцькою братською школою.
У наступні два роки Люткович видрукував у Луцьку “Часослов” і “Розмови человека хорого”.
Після цього його запросили на посаду Ігумена монастиря в Чорнів. Він згодом переїхав до Луцька та перевіз із собою друкарню. Згодом він її передав Сильвестрові, а той напередодні смерті заповів все поліграфічне багатство Луцькому братству.
Заповіт надав право на безмежне володіння друкарнею. Дмитро Урсул Рудецький, власник Чорної, прагнув привласнити спадщину Лютковича і Сильвестрова, оскільки це давало добрий зиск. Шляхтич так й свої план реалізувати не зміг.
У жовтні 1635 року друкарню з певними труднощами, але все ж перевезли до Луцька. Діяльність все ж виявилася не надто тривалою, адже того ж року на будинок братства напали студенти єзуїтської колегії. Вони вчинили погром, змарнували велику кількість поліграфічного знаряддя. Історики вважають, щ саме за цієї причини друкарня не працювала.
Заклад відновив свою діяльність у 1640 році. Тоі випустили “Апостол” і “Євангелія через всі неділі і праздники”. Подальша доля друкарні невідома.
Згодом такі ж установи з’явилися в Острозі, Луцьку, Кременці, Чорній, Четвертні.
Волинь подарувала українському книгодрукуванню чудового фахівця Онисима Радишевського. У 1586 році він все ж поїхав до Москви, де на той час галузь розвивалася все ж інтенсивніше та динамічніше, оскільки мокшанські племена не зазнавали впливу війни. У столиці Московії він керував Печатним двором, видав свою першу у спадкоємиці татарської держави військово-технічну книжку. Для московських друкарів українські видання були прикладом. Поглиблювались зв’язки книгодрукування, тому згодом можна побачити переписану історію Русі на московський лад. Пройдуть століття і московська влада маніпулюватиме саме історичними фактами, які після розвитку книгодрукування швидкими темпами намагатиметься переписувати.
Іван Федорович
Іван Федорович був винахідником двоколірного друку. Вплив його постаті на розвиток напрямку важко переоцінити, адже його діяльність називають фактично революційною у галузі.
У Заблудові книговидавець змінив своє московське прізвище на Федорович. Він почав реалізовувати свою стратегію щодо друкування книг. Згодом його ім’я дізналася вся Європа.
У другій половині XVI століття він займався книговиданням у Заблудові, Львові, Дермані й Острозі. Перший східнослов’янський посібник “Буквар” був ним укладений і надрукований у 1574 році. Згодом були надруковані Учительне Євангеліє та Псалтир з Часословцем.
Острозька друкарня
Певні друкарні у XVI столітті починають активну роботу. Серед них варто визначні найбільш ефективні на той час.
Найбільш відомою виявилася Острозька друкарня. Перша документальна згадка про папірню датується 1603 роком. Згадка зафіксована про папірню майстра Войцеха в угоді щодо поділ маєтків між братами Янушем та Олександром Острозьким.
Прибутки від діяльності закладу йшли на шпиталь. Установ заснувала Ганна-Алоїза Острозька. У 1648 році війська Богдана Хмельницького під час боїв зруйнували її.
