Середа, 16 Жовтня, 2024

Історія Собору Святої Трійці у Луцьку: маловідомі факти про видатну споруду міста

Однією з найбільш видатних пам’яток архітектури в Луцьку, яка не збереглася до наших днів є Собор Святої Трійці, або як називали його в народі «Матір костелів на Русі». Це перший кафедральний костел Луцька, від якого зараз залишилося лише дві споруди: кам’яниця, яка датується шістнадцятим століттям (зараз там єпархіальне управління римо-католицької церкви в Луцьку), та дзвіниця, яка розташована навпроти теперішнього кафедрального костелу міста – собору Святих Петра і Павла, пише lutsk-future.com.ua.

Дві споруди можна зустріти у історико-культурному заповіднику «Старий Луцьк». Але мало хто знає історію цієї видатної пам’ятки та причину, чому місту не вдалося зберегти її для сучасників.

Заснування собору 

У 1387 році у Луцьку осів литовський князь Вітовт разом із своєю сім’єю, іншими князями та боярами. Уже через п’ять років Луцьке князівство перейшло у його руки навічно, саме тоді він став Великим князем литовським. Вітовт завжди був небайдужим до Луцька: він майже постійно перебував у місті, а також включив його до великокнязівської політики. Під час його правління Луцьк вважався південною столицею Литви. Для того, щоб зміцнити та покращити політичну та державотворчу роль міста, князь прийняв рішення перенести католицьку кафедру з міста Володимира до Луцька.

Аби реалізувати свій задум, необхідно було збудувати новий костел із всіма кафедральними спорудами. Саме тому у 1425 році в Окольному замку розпочалося будівництво нового дерев`яного костелу. Уже через два роки в Луцьку звели новий храм. У той час князь Вітовт отримав дозвіл від Папи Римського Мартина V на перенесення кафедри до Луцька. Костел назвали на честь Святої Трійці, він став кафедральним у 1427 році. 

На початку своєї діяльності храм забезпечили маєтком, який був розташований неподалік від Луцька. Незважаючи на те, що костел був повністю дерев`яним, біля нього звели мурований дім (є версія, що його збудували ще до початку зведення костелу). У 1991 році, під час археологічних розкопок, вдалося довести, що біля храму дійсно була мурована кам`яниця, яка датувалася кінцем чотирнадцятого – початком п`ятнадцятого століття. 

Першим єпископом нового храму в Луцьку був Андрій Сплавський, його титул латинською мовою йменувався як Lucensis Episcopatus. Проте назву луцького єпископства через деякий час змінили на Luceoriensis Episcopatus, а назву Луцька — на Luceoria. Влада Луцького єпископа розповсюджувалась на такі воєводства: Волинське, Берестейське, Брацлавське, Подільське та Пінський повіт та ще на дванадцять князівств. До складу дієцезії входило більше десяти деканатів та більше ста п`ятдесяти костелів. Андрій Сплавський був одним із небагатьох, хто зустрічав офіційних гостей під час з’їзду європейських монархів, який відбувся у 1429 році. Під час Луцької війни у 1431 році Сплавський постраждав від нападу польського війська, яке ограбувало його. 

Згодом Великий князь Сигізмунд Кейстутович надав низку привілеїв костелу, відповідно до яких було підтверджено маєтки надані князем Вітовтом. Багато пожертв на храм організував і Юрій Ставський та єпископ Павло Гольшанський. Через деякий час кафедра володіла тринадцятьма маєтками, які знаходились у Луцьку. Також із доходів місцевих шляхтичів кафедра отримувала десятину. Із цього часу костел Святої Трійці став потужним культурним та релігійним осередком у Луцьку. 

Костел у шістнадцятому столітті

Волинські новини

У 1535 році в Луцьку змінили єпископа: за рекомендацією королеви Бони було обрано єпископа Юрія Фальчевського. Був був одним із учасників литовської Таємної Ради, а також фінансовим та економічним радником королеви Бони. Він активно сприяв поверненню всіх королівських маєтків із рук шляхти до Скарбу, займався волинським митом. Разом із громадською діяльністю він не забував і про духовну місію. Завдяки йому католицизм на Волині у другій половині шістнадцятого століття заграв новими барвами. 

Юрій Фальчевський відомий як один із найбільших фундаторів, який сприяв розвитку будівництва в Луцьку. Завдяки його впливу та ініціативі латинська кафедра в місті розпочала будуватися заново. У 1545 році на місці старого храму, який постраждав внаслідок пожежі у 1538 році, було збудовано нову муровану споруду у ренесансному стилі. Безліч дослідників вважає, що автором нового проєкту був відомий архітектор Лукаш із Прешова. 

Новий костел був побудований із тесаного каменю, його інтер`єр був повністю оздоблений унікальними фресками. Є низка доказів, які свідчать про те, що костел мав чотири вежі, на одній із яких розмістили великий годинник та дзвони. Згодом на території костелу збудували нову дзвіницю із чотирма величезними дзвонами. У 1552 році звели і кафедральний будинок біля костелу, довжина якого становила майже двадцять чотири метри. Будинок збудували між двома баштами Окольного замку. У ньому діяли капітула, кафедральний архів та канцелярія. Окрім цього, деякі приміщення будинку використовували як шпиталь Святого Духа. Біля самого костелу та кафедрального дому було розташоване кладовище. 

При Луцькій кафедрі у другій половині шістнадцятого століття розміщувалася Троїцька латинська школа. Відомо, що в навчальному закладі вчився видатний Іван Вишенський. Троїцька школа працювала виключно для світських осіб, вона готувала майбутніх канцеляристів і нижчі чини духовенства. 

Руйнування та відновлення костелу: як місто ледь не втратило видатну пам`ятку архітектури?

17 червня 1724 року в Луцьку трапилась одна з найбільших пожеж в історії міста. Тоді вогонь знищив замки, особливо постраждав Окольний замок. Згоріли костели та монастирі ордену бригідок, кафедра єзуїтів та безліч приватних будинків. На відбудову зруйнованих споруд тодішній луцьких єпископ Стефан Рупневський витратив більше двохсот тисяч злотих.

Костел Святої Трійці постраждав настільки, що його довелося повністю відбудовувати. Під час реконструкції ренесансний стиль храму змінили на бароко. Чотири вежі, які були розміщені на кутах храму, зруйнувалися. Їх замінили на три високі шпилі. Відбудова костелу внаслідок масштабної пожежі пішла на користь: храм став значно пишнішим та вищим, аніж раніше. 

Повністю згоріла і дерев’яна кафедральна дзвіниця. Її теж відновили вже мурованою. У той час, коли костел вперше реконструювали, Йозеф Прехтел виготовив ікону Святого Ігнатія для монастиря тринітаріїв у Луцьку. Саме на цій іконі зображено Окольний замок та вже повністю оновлений кафедральний собор Святої Трійці. У відбудованому костелі було поховано єпископа Стефана Рупневського, який помер у 1731 році.

Чому костел почав занепадати? 

На пожежі 1724 року руйнування костелу не завершилось: 5 вересня 1781 року у Луцьку трапилась ще одна масштабна пожежа, наслідки якої були фатальними для багатьох історичних споруд міста. Зокрема постраждав Окольний замок і його почали розбирати. У замку вогонь повністю знищив греко-католицьку кафедру Святого Дмитра. Сильно постраждали комплекси бригідок та єзуїтів. 

Костел Святої Трійці було зруйновано повністю: його відновлення стало неможливим. Пожежа 5 вересня 1781 року в Луцьку зруйнувала унікальну «Матір костелів на Русі». Окрім цього, вогонь знищив і інші кафедральні споруди. Східне крило стало непридатним до використання, а західне було частково зруйноване. Дивом вціліла дзвіниця, яка збереглася  дотепер. Усі ці події, немов збіг обставин, відбулися одночасно з касацією ордену єзуїтів, на яку видав бреве Папа Климент XIV.

Подальша доля собору: дев`ятнадцяте століття

Через деякий час місто оговталось від пожеж і розпочалися відбудови багатьох споруд, які постраждали. Повністю відбудували східне крило кафедрального будинку, але залишки костелу розібрали аж до рівня землі. Згодом лучани прийняли рішення відновити кафедральні споруди, костел та колегіум колишніх єзуїтів, якими володіла Народна комісія освіти.

Кафедра, для того, щоб отримати приміщення без єпископського собору, заплатила більше ста тисячі злотих Комісії. Після цього вона зайняла колишній єзуїтський храм та отримала капітальні приміщення, які належали йому. Тоді кафедру з капітулюю та канцелярією було перенесено до храму, який колись належав єзуїтам. Колегіум натомість, який володів доволі потужною навчальною базою, реорганізували у вищу школі, яка нагадувала академію. Вона була частково розміщена у відновлених спорудах, які були у складі кафедри, і частково у старому колегіумі.

Троїцька латинська школа увійшла до складу академічної школи. Іншу частину старих капітульних споруд облаштували для притулку для старців та людей із обмеженими можливостями. Разом із цими спорудами у 1782 році за сприянням та пожертвуванням Юзефи Поляновської був збудований сиротинець для дівчат «Ангеліка». 

Доля кафедральних споруд

Після Третього поділу Польщі у 1795 році Волинь стала частиною Російської Імперії. Це спричинило значні зміни практично в усіх сферах життя волинян. У перший період Волинь була автономною, що дозволило зберегти частково звичний спосіб життя. 

У 1829 році єпископ Каспер Цецишовський скерував до Луцька представниць ордену шариток. Під їх опіку потрапив сиротинець «Ангеліка» та будинок для старців, які знаходились у колишніх капітульних приміщеннях. Шаритки займалися доглядом та вихованням підопічних у цих установах. Іншу частину приміщення продовжували використовувати як школу.

Уже в середині дев‘ятнадцятого століття ситуація кардинально змінилася. Життя Волині повністю підпорядкувалося всім імперським тенденціям. Зміни відбулися і в духовному житті волинян. Російська імперія всіма силами старалася знищити католицизм на Волині. Уже в середині дев’ятнадцятого століття в Луцьку були повністю закриті практично всі костели та монастирі. У 1866 році місто покинули шаритки. Діяти продовжила лише кафедра. Згодом реорганізували і школу: вона стала повітовою. Деякий час у ніц діяла гімназія, в якій викладав Пантелеймон Куліш. А з 1860 року почало діяти початкове училище, яке відвідав Тадеуш Чацький – польський освітянин, економіст, історик, нумізмат.

Архітектурні особливості костелу

Костел Святої Трійці, на жаль, не зберігся: він повністю згорів і від нього нічого не залишилося. Проте від усього комплексу залишилась старовинна дзвіниця та П-подібний будинок, який зараз називають «монастирем шариток». Із дзвіницею будинок об`єднаний великою аркою. 

«Монастир шариток» являє собою двоповерховий будинок із двосхилим дахом. Із північної сторони посередині розташований  п’ятигранний ризаліт, в мурах якого знаходяться дубові перев’язі. У загальному будинок, який зберігся до наших днів, складається з двох частин:

  • Ліве крило (західна сторона) – знаходиться на вулиці Кафедральна, 17. Збудоване наприкінці п‘ятнадцятого – на початку шістнадцятого століття. На північно-західному куті — похилий чотиригранний ризаліт із внутрішньою кімнатою і маленьким вікном зверху. У цокольному поверсі були знайдені елементи, які дозволили зробити висновок, що ця частина будівлі містить рештки будівлі зламу XIV—XV століть.
  • Праве крило (східна частина) – знаходиться на вулиці Кафедральній, 19. Це вже більш нова будівля, її перебудували після пожежі у вісімнадцятому столітті. Частину східної стіни будівлі підпирають контрфорси. Стіни оздоблені пілястрами, вікна мають наличники, підвіконні та надвіконні карнизи.

Сучасники, на жаль, не змогли побачити всю велич та красу костелу Святої Трійці. Залишилась лише маленька частинка історії, яка прикрашає центральну вулицю міста.

Latest Posts

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.