Луцьк – місто зі своєю історією, в якому й донині розаташовано чимало історичних і культурних пам’яток та унікальних місць. Проте, на превеликий жаль, значна кількість таких важливих об’єктів перебувають у занедбаному стані. Пусткою та руйнацією стали колишній військовий госпіталь, дитяча залізниця, садиба по вулиці Сергія Тимошенка. Також однією з таких занедбаних споруд став відомий усім лучанам Будинок офіцерів. Lutsk-future розповість історію цієї будівлі від моменту відкриття й до сьогодні.
1930
Саме з 1930 року розпочинається історія Земельного банку – установи під назвою “Bank Rolny”, яка була спроєктована польським архітектором, представником академічного класицизму Мар’яном Лялевичем за два роки до офіційного відкриття. Зокрема, Земельний банк був відомий як Перший сільськогосподарський банк або Сільський банк, головним завданням якого було надання фінансової допомоги у вигляді кредиту землевласникам та для реалізації аграрних реформ.
Цікаво, але перше приміщення даної фінансової установи було розміщене неподалік – теперішня будівля Прокуратури Волинської області.
Унікальне приміщення на ті часи об’єднувало дві будівлі: сам банк та житлову частину, в якій проживали працівники установи. До речі, флігелі, які розміщені з правої та лівої сторони центральної частини об’єкту, збережені й донині.
Роки Другої Світової війни
Згодом будівля Земельного банку стала Будівлею Червоної армії. На світлинах, які збереглися до наших днів, можна помітити радянську символіку. Партійна цитадель була завішена портретами державних діячів, Сталіна, а в центральній частині головного корпусу розмістили герб СССР.
90-ті
Адміністративна споруда, яка колись гартувала офіцерську честь, згодом перетоврилася на місце для проведення розваг і танців, які надовго запам’ятался місцевим жителям.
Вже у 1991 році Будинок офіцерів потрапив у розпорядження Міністерства оборони України.
Будівля, яку здавали в оренду, з часом стала власністю приватної фірми, а згодом її продали відкритому акціонерному товариству “Райффайзен Банк Аваль”.
Декілька десятків років минуло, було чимало судових баталій, зокрема й від військових, які спромоглися довести, що Будинок офіцерів все ж належить Міністерству оборони. Проте ледь не одразу після цього споруду передали на утримання Міністерства освіти. Останні, у свою чергу, передали приміщення на баланс ЛНТУ.
2012
Віктор Божидарник, тодішній ректор університету, та голова Волинської обласної держадміністрації Борис Клімчук влаштували справжню боротьбу за будівлю у центрі Луцька.
Проте, у цій “війні” між губернатором та керівництвом ЛНТУ сталося дещо несподіване: у справу втрутився президент Віктор Янукович. Він видав розпорядження про розгляд питання щодо передачі приміщення колишнього Будинку офіцерів на утримання Волинської ОДА для подальшого облаштування концертного залу філармонії.
Цей документ спричинив чимало галасу серед учасників процесу: народні депутати коментували, писали листи “нагору”, влаштовували пресконференції. Тодішній утримувач приміщення заявив, що вже розпочаті ремонтні роботи для облаштування навчально-лабораторного корпусу університету, замінили вікна на сучасні, а подвір’я розчистили від чагарників та бур’янів.
Сьогодення
За деякий час будівля знову занепала, стіни були вкриті мохом, подвір’я теж занепало. Не обійшлося у Будинку офіцерів й без крадіїв: все металеве, зокрема батареї, зникло, а приміщення з банківськими капіталами 30-х років пограбоване повністю.
Все б почало змінюватися у 2021 році, коли було заплановано повну реконструкцію для створення сучасного “Музею науки” – інтерактивного простору, в якому будуть представлені різноманітні експозиції, дослідні центри та лабораторії, навчальні аудиторії і конференц-зали. На жаль, реалізація була призупинена у зв’язку з повномасштабним вторгненням.
Проте ректорка Ірина Вахович нещодавно розповіла, що вже у лютому 2025 року реконструкція буде відновлена.
Тендер на проведення ремонтних робіт виграло ТОВ “ВЕЛЬТ КАПІТАЛ”, а проєктом займається ТОВ “ВОЛИНЬПРЕСТИЖПРОЄКТ”. Останні зазначають, що усі науково-дослідні роботи, зокрема залучення кращих архітекторів обласного центру Волині та сусіднього міста Рівне, виконані для того, аби зберегти цю пам’ятку, яка занепадала понад двадцять років.
