Понеділок, 15 Серпня, 2022

Історія появи пошти у Луцьку

Пошта у Луцьку з’явилася однією з перших на території сучасної України. Історики вважають початковим етапом XVII століття. Саме за часів Речі Посполитої відбулося становлення передачі важливих пакунків не тільки на Волині, але й загалом у спільній тогочасній державі, пише lutsk-future.com.ua

Найдавніша історія    

На початку минулого тисячоліття між князями та двором виникала необхідність листування. Для цього відправляли посланців. Основним засобом організації транспорту для гінців були коні і вози.

За польської доби вручення коня і заміна коней відбувалися в будинку голови адмінрайону, бурмістра чи джури. Міста відповідали за доставку підводних човнів для транспортування пакунків. Магістрати часто вимагали звільнення від обов’язку нести службу безкоштовно.

Лише в 1564 році на варшавському сеймі було скасовано вступний збір і тоді ж запроваджено човниковий податок, до якого були зобов’язані всі маєтки, що належали королівській власності. Податок встановлювався у розмірі 16% від оціночної вартості майна або підприємства, розташованого в межах міста. Натомість село повинно було платити 6 грошей за поле чи волоку за підводний та сплачувати акциз на спиртні напої для цілей податку. Прибуток від підводного податку перераховувався до старостинської каси, звідки йшов до королівської скарбниці.

Надходжень від підводного податку не вистачало, щоб покрити витрати на утримання підводних човнів, тому 1565 році на Пйотркувському сеймі було видано новий універсал з цього приводу. Згідно з ним були знижені плата за користування конем і возом, а також винагорода перевізнику. Однак через зубожіння міст і ухилення від сплати надходження від підводного податку були невеликими. У 1576 році Стефан Баторій видав третій підводний універсал, у якому погрожував “противним містам прямою судовою розправою без попереднього позову до сейму”. Після виходу цього розпорядження в державну скарбницю почали надходити більші суми, але недостатні для покриття дефіциту, що виникає внаслідок дедалі динамічної системи.

Монастирі, двори, міста та купці підтримували також інші зв’язки з посланцями. З часів Казимира Великого в країні діяли університетські засоби обміну повідомленнями, які налагодили зв’язок з університетами Парижа та Італії. На той час Луцьк, який перебував під литовським правлінням, вже переймав польський досвід.   

За допомогою торговців, які подорожували Європою, надсилалися повідомлення зрідка. Однак така інформація надходила із запізненням і нерегулярно, тому кожен заможний купець мав свої гінці в різних частинах Європи. Вони керувалися так званими факторами. Серед тих, хто володів такою приватною системою зв’язку, була відома купецька родина Фуггерів з Аугсбурга. Наприкінці XV століття вони заснували постійні торгові пункти в Кракові, а трохи пізніше у Вроцлаві. Їхніми поштовими лініями користувався польський двір і магнати. На Волинь ця система прийшла з заснуванням Речі Посполитої у 1569 році. 

Створення королівської пошти 

У XVI столітті до первинних обов’язків перевезення кореспонденції прийшов вантажний і пасажирський транспорт. Саме тоді король Сиґізмунт Август “через Відень встановив постійний поштовий зв’язок між Краковом і Венецією, за допомогою пошти, тобто розставлених коней”. Створена монархом державна установа мала насамперед підтримку постійних дипломатичних та економічних контактів з іншими європейськими країнами.

Сполучення Краків — Венеція функціонувало погано, а безкоштовна доставка королівських листів виявилась фікцією, тому в 1564 році Сигізмунд Август розірвав відповідний договір. Новим директором пошти став Пьотр Маффон, якого в 1568 році змінив Себастьян Монелупі, краковський буржуа, в родині якого пошта діяла майже сто років.

Королівська пошта Сиґізмунда Августа включила Польщу в мережу регулярних міжнародних сполучень. Встановлювалися поштові шляхи між Річчю Посполитою та іноземними політичними та економічними центрами. Королівські пакунки, на які поширювався принцип недоторканності, гарантували ефективний потік інформації між судами. Збройні конфлікти були головним стимулом для встановлення нових поштових сполучень на величезних територіях тогочасно польської держави. Зросла кількість дипломатичних листів, що надсилалися у відповідний спосіб, а також іноземної приватної кореспонденції. Пошта ще не мала національного характеру, її зв’язки були спрямовані виключно на інші країни.

Пошта у Луцьку у XVII столітті

Датою появи “осучасненої” пошти у  Луцьку вважають 1688 рік. Наприкінці XVII століття представники шляхти під час засідання в королівському палаці Верхнього замку ухвалили постанову. У документі йшлося про те, що з Луцька до Замостя потрібно налагодити регулярний поштовий зв’язок. Тоді й почали відправляти публічні і приватні листи. Періодичність – щотижня до польського міста і щотижня у зворотному напрямку.

На цей час припадає створення поштових сполучень між різними європейськими містами. Інтенсивний процес розпочався й на Волині.

У 1689 році пошт-майстер у Луцьку почав виконувати свої функції. У його розпорядженні були кілька поштарів. Наприкінці тижня вони регулярно відвозили та привозили відповідну кореспонденцію. Поява у Луцьку кінного поштаря у спеціальній формі була доволі визначною подією. Поспілкуватися з посланцем збігалася велика кількість містян.

Розмістити пошту вирішили у кам’яному будинку майже в центрі. Це будівля тодішнього міста на Троїцькій вулиці (тепер Драгоманова) під стінами Нижнього замку.

У різних писемних документах споруду згадують досить часто. Все ж тільки ілюстрація Луцька за 1789 рік дозволяє на сучасних планах його локалізувати. Історики вважають, що це будівля на перехресті вулиць Драгоманова і Кафедральної.

Загалом колектив пошти складався з 5-6 працівників. Луцький магістрат на початку ХХ століття придбав садибу на Красному (нині вулиця Червоного Хреста), щоб розмістити усіх працівників. Після значної перебудови тут розмістилась Луцька поштова контора. З часом з’явилась і перша поштова скринька, і перший телефон.

В перші роки існування луцької пошти кореспонденцію відвозив кінний гінець, і лише згодом з’явились поштові карети. Потреба перевозити поштовими диліжансами не тільки кореспонденцію, але й пасажирів привела до збільшення поштових коней. Луцька пошта згодом отримала їх 20.

Головна пошта Луцька на Кривому Валі 

Наприкінці 30-х років за Другої Речі Посполитої побудували будівлю головної пошти на вулиці Кривий Вал. Це один із головних знаменитих об’єктів міста. 

Назва вулиці походить від відповідних дій не цій території. До початку ХІХ століття на локації були міський вал та яр. Внаслідок розширення міста яри засипали. Сам яр був помітним зовні досить слабо. 

Дослідники архітектури Луцька вважають, що приміщення головної пошти це приклад архітектури функціоналізму. Стиль виник у Німеччині. Він уособлює прагнення до простоти, ясності, лаконічності, без надмірної пишноти. Конструкція будівлі мала відповідати її функціональному призначенню. Особливістю пошти є її операційна зала першого поверху із так званим світловим ліхтарем. Фактично це було скло замість стелі, крізь яке до зали потрапляє денне світло. Головна пошта – одна з небагатьох будівель, які впродовж історії не змінювали свого призначення.

Latest Posts

.