Волинь знаменита своїми мальовничими куточками та природними ландшафтами. Серед садів та квітів розквітали та занепадали села.
На території України з 1991 року повністю зникло понад 600 сіл. Саме така кількість вважається орієнтовно правильною до процесу утворення ОТГ. У волинській області за цей період зникло лише одне село, але кількість населених пунктів суттєво змінилася за населенням. Далі на lutsk-future.
Мар’янівка
За часів проведення централізації відбулася зміна територіальних громад. Мар’янівку Ковельського району записали у підпорядкування Радошинської сільської ради. Село вважається найменшим, оскільки тривалий час всього у ньому проживало 35 мешканців.
Територія населеного пункту, хоча й розташована недалеко від головної дороги, все же майже захована за квітучими деревами, квітами та городиною. Селище відносили до розряду неперспективних. Депутат Радошинської сільради Володимир Панько, який проживає у селі Мар’янівка останні 35 років, неодноразово наголошував на цьому.
Політик зазначив, що святкування у Мар’янівці проводилися рідко. Зазвичай на православне свято Трійці сюди приїжджають аматорські колективи з усіх сіл Радошинської сільради. Музиканти влаштовують справжнє свято для нечисленних мешканців.
У 2017 році артистів прибуло більше, аніж проживало самих мешканців. Під час концерту виконавці співали багато українських пісень, за що люди їм дуже вдячні.
Панько наголосив, що для людей це – велика радість, оскільки дивитися концерт по телевізору – зовсім не ті емоції, що наживо. Він сподівається, що такі заходи набудуть регулярності.
Все ж є надія, що Мар’янівка відродиться, адже певна кількість ковельчан приїздить в населений пункт на сільськогосподарські ділянки, збирати ягоди та гриби у навколишніх лісах.
Чорний Ліс
Село, у якому офіційно зареєстровано два мешканці, називають найменшим. У ньому проживають брати Гаврилюки. Найбільш дивовижним є той факт, що саме селище розташоване відносно недалеко від обласного центру.
Оселилися Гаврилюки у Чорному Лісі у 90-х роках. Брати вирішили придбати землю та купили будинки. Вони почали успішно господарювати та довели усе до ладу.
Селище не було густонаселеним та великим за розмірами. Усього у населеному пункті на той час проживали 25 мешканців. До школи ходили четверо дітей. Згодом залишилось 11 порожніх будинків та двоє офіційно зареєстрованих жителів – Богдан та Леонід Гаврилюки.
Нова Воля
Найменшим село на території Старовижівщини є Нова Воля. Десяток людей не змінюють свого місця проживання за різних причин.
Усі гуртом мешканці збираються на День села. Це відбувається у свято Успіння Пресвятої Богородиці. Спочатку відбувається подячний молебен та місцевому цвинтарі, а згодом й саме святкування.
Люди виконують українські пісні. До заходу долучаються й представники сцени Сереховичівського будинку культури. Богом забутий куточок волинської землі ще задзвенить дитячими голосами, гуркотом тракторів та стане завидним місцем для проживання.
Сваловичі
Село Сваловичі відоме своєю архітектурою та привабливістю для туристів. На волинському Поліссі його називають справжньою перлиною.
Журналісти неодноразово приїздили на територію селища. Найбільше селяни скаржаться на зиму – на проблеми з паливом. З’ясувалося також, що живий музей архітектури під назвою “Сваловичі” незабаром може зникнути з карти Волині як населений пункт. Згодом було створено Національний природний парк “Прип’ять-Стохід”, тут з’явилися дачники.
У північній частині Волині фактично це найменше село. Загалом у Сваловичах живе 23 людини.
Волиняни та гості з інших областей регулярно приїздять літку у цю місцевість. Спортсмени й поціновувачі зеленого туризму на каяках проходять повз, заходять у село переночувати та зробити кілька фото. Окрім спортсменів, тут бувають орнітологи: на прип’ятських болотах живуть понад двісті видів птахів, зокрема й рідкісних.
Селище має й певні здобутки у кінематографі. На території населеного пункту відбувалися зйомки фільму “Пофарбоване пташеня” за книжкою Єжи Косинського. Над стрічкою спільно працювали фахівці з Чехії, Словаччини та України. Село схоже на музей просто неба. Усі туристи зазначають, що будинки споруджені між деревами надають місцевості таємничості, а дахи хат, покриті очеретом, створюють незабутній колорит.
Красний Бір
Ще одне село оповите таємницями. Населений пункт розташований у лісистій місцевості. Дорога всюди супроводжується суцільним екстримом. Автівки грузнуть у піску, а восени доїзд практично заблокований.
Загалом у селі проживає шестеро мешканці. У його межах немає магазину, асфальту та зв’язку з навколишнім світом. Могутні дуби обабіч старої хати попереджають на в’їзді до селища, що місця є дикими і господарює тут природа.
Наврятин
У Володимирському районі також спостерігається негативна динаміка щодо розвитку сіл. У Наврятині зареєстровано 25 осіб, але фактично проживає тільки 12.
Самі ж мешканці розповідали, що на території населеного пункту пустує 17 хат, але проживає 8 людей. В основному проживають літні люди, дітей немає.
До селища раз в тиждень навідується поштарка. Вона приносить мешканцям пенсійні виплати. Людям бракує спілкування, тому жінка залюбки підтримує діалог. Керівниця місцевої громади зазначає, що тримає ситуацію на контролі та всіляко намагається підтримувати мешканців.
Власюки
Власюки, розташовані на території колишнього Любомльського району, також вважаються найменшими. У селі менше 20 десятків будинків та немає навіть й 50 мешканців.
Самі жителі обурюються, коли їхнє село називають вимираючим. За їхніми словами, є досить значна кількість охочих придбати землю у селищі, що відвідувати дачні ділянки, але існують юридичні колізії.
Власюки були знищені під час Другої світової війни. Німецькі війська запідозрили мешканців у партизанщині, тому й вирішили спалили будинки. Село частково відродилося, але згодом занепало.
