Інженери та науковці з різних куточків світу були винахідниками радіо. Фізик Нікола Тесла наприкінці XIX століття отримав відповідні патенти на конструкції, які випромінювали і приймали радіохвилі. Вже у 1909 році фізики Фердинанд Браун та Гульєльмо Марконі отримали нобелівську премію за винахід. Радіо поступово здобуває популярність. Фахівці почали використовувати новітні наукові розробки стали військові. Згодом й у Луцьку з’явилися перші радіостанції, пише lutsk-future.com.ua.
Під час Першої світової війни
У 1914 році початок наймасштабнішої на той час війни не оминув Волинь. Активізація бойових дій не була значно, але все же поступово набирала оберти.
В цей у краї з’являються нові технології, серед них і радіо. Під час Першої світової війни у Луцьку радіо використовувала російська армія, коли окупувала місто. У районі Красне розташовувалася польова військова радіостанція. Фізик Сергій Вавілов керував установою. Він пізніше став академіком Академії наук СРСР і навіть її президентом. Будівля колишньої радіостанції зберіглася.
Бойові дії уповільнили розвиток технологій, тому у цей період історія радіо не є значною. Згодом за правління польської влади настане справжні розквіт безпровідного зв’язку.
Розвиток за Другої Речі Посполитої
Мацей Юзеф Квятковський був одним із перших радіоаматорів на Волині. Вже в 1924 році він зареєстрував радіоклуб. Популярність нового винаходу, безсумнівно, була обмежена цінами на обладнання, необхідне для прийому сигналів у цьому регіоні. У місцевій пресі вже під час тестової експлуатації радіостанції Польського радіотехнічного товариства закликали передавач, який підсилює “слабкі потоки світових станцій”. Таке звернення було почуто і в представленому в 1927 році великому плані розширення радіомережі в Польщі зафіксували Рівне.
Наступний план, розроблений у 1929 році, не включав Волинь. Відповідно до його припущень, у наступні роки збудовано потужну центральну радіостанцію в Рашині, збільшено потужність Вільнюської станції та запущено радіостанцію у Львові.
На початку 1935 року, коли мешканці Помор’я отримали свою станцію, організації, що діяли на Пограниччі, надіслали листа до Управи Польського Радіо з наполегливим проханням заснувати радіостанцію в Луцьку. Головний офіс націоналізованої компанії відповів позитивно, і місто було включено до нового великого інвестиційного плану Польського радіо. У його рамках на радіозаводі у Форт-Мокотові мали побудувати дев’ять передавачів – шість потужністю 50 кВт і три потужністю 10 кВт7. Потужніший мав їхати до Луцька – а також до Вільнюса, Львова та Барановичів. Проте звістка про повторне внесення Волині до списку не задовольнила редактора тижневика Wołyń, який у січні 1936 року вимагав у часописі “прискорити хід” цієї справи. Обґрунтовуючи такий підхід, він вказував на найважливіші інтереси польської держави.
Тема прикордонної радіостанції була обговорена під час сесії бюджетного комітету Сенату в січні 1937 року. Сенатори Євгеніуш Добачевський, Галина Ярошевичова і Януш Єнджеєвіч говорили про необхідність найближчого запуску радіостанції. Міністр пошти і телеграфу Еміль Калінський пояснив, що це станеться протягом наступних двох років, а Роман Старжинський, керуючий директор Польського радіо, применшив це питання, сказавши, що “питання радянської агітації на східному пограниччі настільки нешкідливе”.
Більшість передплатників Польського радіо становила польська інтелігенція. Незважаючи на презентацію такого підходу, перші кроки у будівництві директор зробив за кілька днів до засідання комісії. До Луцька згодом приїхав керівник Польського радіо Роман Старжинський у супроводі інженера Малецького. Мета їхнього приїзду – дослідити можливість створення передавальної радіостанції у місті.
Тоді було оголошено, що станція буде запущена не пізніше 1 січня 1939 року. Врешті місцева електростанція товариства Wolt виробляла однофазну електроенергію, яка не підходить для живлення станції. Проблемою була також недостатня кількість телефонних кабелів до Варшави. Основним джерелом енергії для майбутньої радіостанції може стати електростанція в Ківерцях (12 км від Луцька), для якої інвестиційний план передбачає значне розширення та перетворення її на районну електростанцію. Це питання також пов’язане із запланованим будівництвом високовольтного кабелю від Ківерців до Луцька, що передбачено планом електрифікації Волині.
Ця районна мережа, що діяла в Асоціації Волинської електростанції, мала включати Кременець, Дубно, Здолбунів, Рівне, Ківерці, Луцьк, Янову Долину та Костопіль. Згідно з планом, оприлюдненим у червні 1937 року, у 1937-1938 роках передбачалося розширення Ківерецької електростанції з відходів деревини, що належала Дирекції державних лісів, а будівництво лінії на Луцьк у 1938-1939 роках. У лютому 1938 р. кореспондент ранкової єврейської щоденної газети Nowy Głos повідомив, що нова електростанція буде введена в експлуатацію в липні 1939 року, а отже, сама радіостанція — восени 1939 року. Осінній термін запуску станції підтвердив у червні 1938 року представник дирекції Польського радіо під час візиту до Луцька.
Під час німецької окупації
Німці під час окупації Луцька видали кілька поштівок із зображенням міста. На одній з них можна побачити вежу луцької радіостанції. В кадрі – радіовежа, замкова вежа, кірха, кафедральний костел.
На іншій світлині зафіксовано дві вежі луцької радіостанції. У одну з них начебто врізався літак під час бойових дій. ЇЇ згодом відновили. На передньому плані – йдуть німці поряд зі зруйнованими спорудами у центрі.
Загалом радіо у період окупації відіграло основну функцію поширення інформації. Радіостанція на вежі замка Любарта проіснувала до 1944 року.
Радянський час
У післявоєнний період на території міста створили парк. Він розташовувався поблизу сучасного драмтеатру і частини Театрального майдану. У ньому відбувалися “слухання радіопередач”. Поруч букв встановлений пам’ятник червоному вождю Сталіну, який в середині 50-х вирішили замінити на його попередника Леніна. Відбувалися у цій локації й концерти духових оркестрів, танці.
На радіо регулярно транслювали короткі передачі з музики та новин. У них розповідали про “досягнення” в різних галузях радянського життя.
У 70-х роках ХХ століття по радіо можна було почути виконання музичних творів, новини, а також патетичні розповіді про “народне господарство”. У цей період відбувалися досить серйозні зміни щодо розширення інфраструктури міста, активно будувалися житлові квартали, приїжджали жити і працювати мешканці з сіл та інших міст. Поступово радіо почало все більше витісняти телебачення, тому можна стверджувати, що пік розвитку галузі все ж минув.
У 1987 році луцьке радіо стало транслювати стереофонічний сигнал, пізніше поряд з радіо з’явилося і телебачення. Усі ці структури сформували “великого монстра” як Волинська обласна державна телерадіокомпанія. За незалежності почали з’являтися все більше радіостанцій, але вони були загалом спрямовані на місцевих слухачів та не популяризувалися на національному рівні.
